08 серпня 2016 року Справа № 922/189/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016
та на рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016
у справі № 922/189/16
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний фонд фінансування будівництва"
про зобов'язання вчинити певні дії
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та на рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/189/16.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".
За приписами підпункту 5 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви - 26.01.2016) ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 даного Закону ставкою судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
При цьому законом передбачено сплату судового збору з апеляційних чи касаційних скарг на рішення суду виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому, чи його частина.
Отже, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 18 275,31 грн., оскільки позовні вимоги у даній справі заявлялися у загальному розмірі 1 015 295,50 грн.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування наведеного скаржник посилається, на те що ПАТ "Банк Національний кредит" знаходиться у важкому фінансовому становищі, у зв'язку з введенням у ПАТ "Банк Національний кредит" з 28.08.2015 ліквідаційної процедури, тому у банку немає коштів на сплату судового збору.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Згідно з ст. 4 вказаного закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для звільнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від сплати судового збору.
Враховуючи викладене клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Разом з тим слід зауважити, що за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду скаржником було сплачено судовий збір у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/189/16 відхилити.
Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/189/16 повернути Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит".
Головуючий суддя: В. Картере
Судді: Т. Барицька Н. Губенко