Справа № 496/1789/16-к
Провадження № 1-кп/496/152/16
09 серпня 2016 року місто Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , механіка відділення розбирально-складальних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , матроса,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
11 лютого 2013 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №26 ОСОБА_5 призначений на посаду моториста відділення мотористів дизель генераторів команди електромеханічної бойової частини військової частини НОМЕР_3 .
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з 11 лютого 2013 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
20 серпня 2013 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №97 від 01.08.2013 ОСОБА_5 переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .
23 березня 2016 року відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №26-РС по особовому складу матроса ОСОБА_5 моториста моторного відділення команди газотурбінної групи електромеханічної бойової частини військової частини НОМЕР_5 , призначено на посаду механіка відділення розбирально-складальних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роботи військової частини НОМЕР_1 .
23 березня 2016 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 за №56 по особовому складу матрос ОСОБА_5 знятий з усіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_5 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 зі строком прибуття до 24 березня 2016 року.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника),на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
24 березня 2016 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_5 з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився до вищезазначеної військової частини, що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 17 травня 2016 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
17 травня 2016 року приблизно о 10 годині матрос ОСОБА_5 прибув до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та заявивпро вчинений ним злочин, приступивши до виконання обов'язків військової служби.
За скоєння вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_5 передбачена кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової військової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Під час судового засідання по справі між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 08.08.2016 року укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений визнав себе винним у скоєні вказаного кримінального правопорушення, сторони узгодили між собою міру покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. ст. 53, 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Частиною 3 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Злочин в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
В судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України роз'яснені обвинуваченому.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, умови угоди не порушують права, свободи, інтереси сторін або інших осіб, чи суспільства. Застосування при узгодженні покарання статей 53, 69 КК України відповідає вимогам закону.
За таких обставин суд дійшов висновку про затвердження укладеної між сторонами угоди та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, визначеного в даній угоді.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374, 468-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.08.2016 року укладену між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню.
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. ст. 53, 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області ОСОБА_1