м. Вінниця
27 липня 2016 р. Справа № 802/781/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ"
до: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" (далі - ТОВ "Кедр-КВ") до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області), Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 19 лютого 2015 року подав до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість в рядку 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за січень 2015 року у розмірі 154930 грн., 18 червня 2015 року подав до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за травень 2015 року у розмірі 486943, 17 липня 2015 року подав до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за червень 2015 року у розмірі 419751 грн. та 19 серпня 2015 року подав до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість в рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за липень 2015 року у розмірі 507397 грн. Разом з тим в порушення п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачами не відшкодовано суму ПДВ у строки встановлені податковим законодавством, що призвело до нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 154 930 грн.; за травень 2015 року в сумі 486 943 грн.; за червень 2015 року в сумі 419 751 грн.; за липень 2015 року в сумі 507 397 грн. тому товариство звернулося до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні представник позивача просив адміністративний позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача 1 проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову також заперечувала та просила врахувати подані письмові заперечення (а.с. 96-98).
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
19 лютого 2015 року ТОВ "Кедр-КВ" подало до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість в рядку 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за січень 2015 року у розмірі 154930 грн.
09 квітня 2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5 на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Кедр-КВ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 196144 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 154930 грн. відображених у податкових деклараціях з ПДВ поданих за січень 2015 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 376972 грн. та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 376972 сума залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 196144 грн. відображених у податкових деклараціях з ПДВ поданих за лютий 2015 року.
За результатами перевірки складено акт № 9301502/34272710 від 09 квітня 2015 року висновками якого встановлено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ "Кедр-КВ" в податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 196144 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 154930 грн.
З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів бюджетного відшкодування позивачу заборгованості, суд дійшов висновку, що сума ПДВ за січень 2015 року в сумі 154 930 грн.; за травень 2015 року в сумі 486 943 грн.; за червень 2015 року в сумі 419 751 грн.; за липень 2015 року в сумі 507 397 грн. підтверджена перевіркою та підлягає відшкодуванню ТОВ "Кедр-КВ".
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.
За змістом п.п. 200.7 та 200.10 вказаної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з п. 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Відповідно до абз. "б" п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.15 ст. 200 ПК України).
Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Судом встановлено, що ТОВ "Кедр-КВ" не отримало належного йому бюджетного відшкодування за січень 2015 року в сумі 154 930 грн.; за травень 2015 року в сумі 486 943 грн.; за червень 2015 року в сумі 419 751 грн.; за липень 2015 року в сумі 507 397 грн.
Підтвердження про отримання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суду надано не було.
Разом з тим, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного зазначеною статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
На суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).
Наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми пені нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_5 проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати пені на суми податку, що не відшкодовані платнику протягом визначеного ст. 200 ПК України строку, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми пені, нарахованої на суму невідшкодованого податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 30 265, 89 грн.; за січень 2015 року в сумі 28 788, 96 грн.; за травень 2015 року в сумі 53 982, 63 грн.; за червень 2015 року в сумі 33 699, 67 грн.; за липень 2015 року в сумі 26 723, 83 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області не виконала вимоги законодавства та не подала у п'ятиденний строк після закінчення перевірки ТОВ "Кедр-КВ", до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню товариству з бюджету, чим порушила права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо неподання в строки визначені ст. 200 Податкового Кодексу України Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновку про відшкодування з бюджету податку на додану вартість: за січень 2015 року в сумі 154 930 грн.; за травень 2015 року в сумі 486 943 грн.; за червень 2015 року в сумі 419 751 грн.; за липень 2015 року в сумі 507 397 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" пеню нараховану на заборгованість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за грудень 2014 року в сумі 30 265, 89 грн.; за січень 2015 року в сумі 28 788, 96 грн.; за травень 2015 року в сумі 53 982, 63 грн.; за червень 2015 року в сумі 33 699, 67 грн.; за липень 2015 року в сумі 26 723, 83 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" сплачений судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна