"04" серпня 2016 р. Справа № Б-39/64-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І. В.
при секретарі Курченко В.А.,
за участю представників:
боржника - адвокат Бєлокриницький А.О. (довіреність №2691 від 14.07.14),
ліквідатор ФОП ОСОБА_2 - арбітражний керуючий Сорокін М.І. (свідоцтво НОМЕР_1 від 26.03.13),
залучених осіб: ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (довіреність №1146 від 23.05.16), ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (довіреність № 382 від 05.07.16),
інших учасників процесу - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (вх. №1886 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.16 у справі № Б-39/64-10
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.16 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено у задоволенні скарги ліквідатора ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого Сорокіна М.І. від 15.04.16 №01-17/09 на дії учасників ліквідаційної процедури (вх. № 12936 від 18.04.16).
Арбітражний керуючий Сорокін Михайло Іванович із вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги, в якій даний учасник процесу оспорює вчинені у 2011 році правочини з відчуження зазначеного у скарзі нерухомого майна боржника.
Апелянт вважає, що вищезазначене майно було продано за заниженою ціною, оскільки при здійсненні оцінки, яка проводилася на замовлення ліквідатора, не застосовано стандартів та вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", не повідомлено представників кредиторів, що позбавило останніх можливості скористатися наданим законом правом на рецензування та призвело до завдання майнової шкоди заставним кредиторам; ліквідатор Ніколенко М.О. на власний розсуд визначив вартість майна та здійснив відчуження майна банкрута за ціною значно меншою, ніж ціна за аналогічне майно, тому, на думку апелянта, укладені договори купівлі-продажу суперечать актам цивільного законодавства, інтересам кредиторів та банкрута. Також арбітражний керуючий Сорокін М.І. в апеляційній скарзі посилається на те, що покупцями не перераховано коштів за придбане майно, за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження, проводиться досудове розслідування. Апелянт зазначає, що продаж майна здійснювався арбітражним керуючим Ніколенком М.О. на підставі постанови господарського суду Харківської області від 21.12.10 у справі №Б-39/171-10, яку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.11 у справі №Б-39/171-10 було скасовано та провадження у справі припинено - тому, на думку, апелянта, всі дії, що були вчинені на підставі скасованого судового рішення не мають правового значення. Із посиланням на відсутність згоди банків-іпотекоутримувачів на продаж спірного майна та на приписи ст.12 Закону України "Про іпотеку", апелянт зазначає, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекоутримувача є недійсним.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.16 вказану скаргу було прийнято до провадження, призначено її розгляд на 04.08.16. Запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: арбітражному керуючому Сорокіну М.І. - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.
Представник ОСОБА_4 (учасника в даній справі, власника майна, проданого за одним із спірних договорів) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Даним учасником процесу також заявлено клопотання (вх.№7637 від 02.08.16) про здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.
Представник банкрута, адвокат Бєлокриницький А.О., надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що при укладенні спірних правочинів сторонами було дотримано вимог чинного на той час законодавства, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Присутні в судовому засіданні 04.08.16 представники зазначених учасників процесу, а також апелянт, підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Апелянт, арбітражний керуючий Сорокін М.І. також пояснив суду, що пункт прохальної частини апеляційної скарги щодо визнання недійсними результатів відкритих торгів з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_2, який проводився ТБ "Правопорядок" від 24.01.11, не є окремою апеляційною вимогою і що апелянт мав на увазі визнання недійсними саме протоколів відкритих торгів та укладених за їх результатами договорів купівлі-продажу (про що зазначено в наступних пунктах апеляційної скарги).
Представник ОСОБА_6 (учасника в даній справі, власника майна, проданого за одним із спірних договорів) письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні висловив усні заперечення проти вимог апелянта.
Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не надали відзивів на апеляційну скаргу, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників процесу, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Постановою господарського суду Харківської області від 28.07.10 у даній справі №Б-39/64-10 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чернишова Б.С., якого зобов'язано відповідно до ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент прийняття зазначеної постанови (далі - Закон про банкрутство) виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.
Зокрема, відповідно до п.п. 5 та 7 вказаної постанови скасовано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Зобов'язано ліквідатора здійснити продаж всього майна фізичної особи ОСОБА_2
Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін - продаж спірного майна здійснювався від імені боржника арбітражним керуючим Ніколенком М.О., який виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_2 у справі №Б-39/171-10, на підставі постанови господарського суду від 21.12.10 у вищевказаній справі за заявою ФОП ОСОБА_10 про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом. В подальшому постанову господарського суду від 21.12.10 у справі №Б-39/171-10 було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.11 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.11), провадження у справі припинено.
Постанову господарського суду Харківської області від 28.07.10 у даній справі №Б-39/64-10 про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.10, провадження у справі припинено, однак Вищий господарський суд України 03.02.11 скасував постанову суду апеляційної інстанції від 22.11.10 та припинив апеляційне провадження. Тобто на теперішній час процедура банкрутства ФОП ОСОБА_2 здійснюється виключно в межах справи №Б-39/64-10.
У квітні 2016 року арбітражний керуючий Сорокін М.І., який виконує обов'язки ліквідатора в даній справі з 12.03.14, звернувся до господарського суду зі скаргою на дії учасників ліквідаційної процедури (т.29, а.с.71), в якій, з урахуванням подальших уточнень, просив:
- визнати дії ліквідатора Ніколенка М.О. та інших учасників ліквідаційної процедури щодо продажу майна неправомірними;
- визнати недійсними результати відкритих торгів з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_2, який проводився ТБ "Правопорядок" від 24.01.11;
- визнати недійсними протоколи відкритих торгів 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 24.01.11;
- визнати недійсними договори купівлі - продажу, укладені за результатами проведених відкритих торгів 24.01.11: договір купівлі - продажу від 03.09.11 нежитлових приміщень 1-го поверху № 26-1-26-4, в літ. А-5, заг. площею 99,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; договір купівлі - продажу від 04.02.11 нежитлових приміщень 1-го поверху № 4-1-:-4-8, в літ."А-16", загальною площею 153,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк"; договір купівлі - продажу від 04.02.11 нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-3, в літ. "А-4", загальною площею 120,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк"; договір купівлі - продажу від 04.02.11 нежитлових приміщень 1-го поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 7а, 8, 8а, 12, 15, 20, 21, 21а, ХІV.ХХVІІ, в літ. "А-1", загальною площею 393.5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк"; договір купівлі - продажу від 04.02.11 нежитлових приміщень підвалу № IX, X, XI, ХІХа, 3, 5, 10, площею 279, 2 кв.м, 1-го поверху XIII, ХІІІа, площею 23,6 кв.м, антресолі №1, 1 а, площею 19,7 кв.м. в літ."А-14", загальною площею 322,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк"; договір купівлі - продажу від 04.02.11 нежитлових приміщень 1-го поверху №15а, 15б, 15в, 15г, ХХІХ, в літ."А-1", загальною площею 291,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк";
- застосувати до сторін вказаних договорів купівлі - продажу правові наслідки недійсності правочинів відповідно до ст.216 ЦК України.
Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 06.07.16 у задоволенні вказаної скарги відмовлено. Колегія суддів погоджується з висновками, якими місцевий господарський суд обґрунтував відмову в задоволенні скарги, з наступних підстав.
Щодо тверджень ліквідатора Сорокіна М.І. про неправомірність дій арбітражного керуючого Ніколенка М.О., то, як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Ніколенко М.О. був ліквідатором ФОП ОСОБА_2 у справі №Б-39/64-10 в період з 02.03.11 по 05.05.12 - тобто після продажу майна боржника на відкритих торгах 24.01.11 в ході провадження у справі №Б-39/171-10, в якій Ніколенко М.О. на той час виконував обов'язки ліквідатора.
Окрім того, на час розгляду місцевим господарським судом скарги арбітражного керуючого Сорокіна М.І. від 15.04.16 Ніколенко М.О. вже не був ані ліквідатором, ані іншим учасником ліквідаційної процедури в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для визнання дій арбітражного керуючого Ніколенка М.О. щодо продажу майна боржника в даній справі неправомірними, враховуючи, що чинним законодавством про банкрутство передбачено визнання неправомірним дій арбітражного керуючого виключно у тій справі, в якій він на момент розгляду судом вказаного питання здійснює повноваження ліквідатора.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги ліквідатора Сорокіна М.І. в частині визнання дій ліквідатора Ніколенка М.О. щодо продажу майна неправомірними.
Також, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню вимоги скарги щодо визнання дій інших учасників ліквідаційної процедури неправомірними, оскільки ліквідатором ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження не визначено коло цих осіб, а також не наведено посилань на норми чинного законодавства про банкрутство, що передбачало б визнання судом неправомірними дій відповідних осіб.
Стосовно апеляційних вимог ліквідатора Сорокіна М.І., пов'язаних із оспорюванням результатів відкритих торгів з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_2, який проводився ТБ "Правопорядок" від 24.01.11 (а саме - щодо визнання недійсними протоколів відкритих торгів 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 24.01.11 та укладених з переможцями торгів договорів купівлі-продажу) колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства про банкрутство, колегія суддів зазначає, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у п.9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 №01-06/606/2013. Оскільки, як було встановлено вище, на теперішній час процедура банкрутства ФОП ОСОБА_2 здійснюється виключно в межах справи №Б-39/64-10, розгляд якої не закінчено, то, на думку колегії суддів, спір про визнання недійсними правочинів, укладених від імені ФОП ОСОБА_2 в іншій справі про його банкрутство (провадження в якій припинено) може бути розглянутий по суті в ході розгляду справи №Б-39/64-10.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.10 між ліквідатором Ніколенко М.О. у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 №Б-39/171-10 та Товарною біржею "Правопорядок" було укладено угоду на організацію та проведення аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 24.01.11, про що у Всеукраїнському інформаційному виданні "Правопорядок" №28-0 (36) від 21.12.10 опубліковано відповідне оголошення.
Згідно з протоколом №1 проведення аукціону від 24.01.11з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 4-1-:-4-8, в літ."А-16", загальною площею 153,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, переможцем аукціону стала ОСОБА_11, яка придбала майно оціночною вартістю 222600,00 грн. (т.13, а.с.24) за ціною 244800,00 грн. (т.15 а.с.121).
04.02.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_11 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 244800,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 287 (т.15 а.с.139-140).
Згідно з протоколом №2 проведення аукціону від 24.01.11 з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 26-1-26-4, в ЛІТ.А-5, заг. площею 99,5 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, переможцем аукціону став ОСОБА_13, який прибав майно оціночною вартістю 154100,00 (т.12, а.с.92) за ціною 169510,00 грн. (т.15 а.с.119).
03.09.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_13 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 169510,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 885 (т.15 а.с.129-132).
Згідно з протоколом №3 проведення аукціону від 24.01.11 з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-3, в літ. "А-4", загальною площею 120,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, переможцем аукціону стала ОСОБА_15, яка придбала майно оціночною вартістю 194000,00 грн. (т.15, а.с.24) за ціною 213400,00 грн. (т.15 а.с.124).
03.09.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_15 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 213400,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 270 (т.15 а.с.133-136).
Згідно з протоколом №4 проведення аукціону від 24.01.11 з продажу нежитлових приміщень 11-го поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 7а, 8, 8а, 12, 15, 20, 21, 21а, ХІV.ХХVІІ, в літ. "А-1", загальною площею 393,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4, переможцем аукціону став ОСОБА_16, який прибав майно оціночною вартістю 278400,00 грн. (т.13, а.с. 96) за ціною 306240,00 грн. (т.15 а.с.122).
04.02.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_16 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 306240,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 282 (т.15 а.с.125-126).
Згідно з протоколом №5 проведення аукціону від 24.01.11 з продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №15а, 15б, 15в, 15г, ХХІХ, в літ."А-1", загальною площею 291,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, переможцем аукціону став ОСОБА_17, який прибав майно оціночною вартістю 239000,00 грн. (т.14, а.с.103) за ціною 262900,00 грн. (т.15 а.с.123).
04.02.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_17 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 262900,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 273 (т.15 а.с.137-138).
Згідно з протоколом №6 проведення аукціону від 24.01.11 з продажу нежитлових приміщень підвалу № IX, X, XI, ХІХа, 3, 5, 10, площею 279, 2 кв.м., 1-го поверху XIII, ХІІІа, площею 23,6 кв.м, антресолі №1, 1 а, площею 19,7 кв.м. в літ."А-14", загальною площею 322,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, переможцем аукціону став ОСОБА_18, який прибав майно оціночною вартістю 198600,00 грн. (т.14, а.с.21) за ціною 218460,00 грн. (т.15 а.с.120).
04.02.11 між ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого Ніколенка М.О. (продавець) та гр. ОСОБА_18 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень за суму 218460,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 276 (т.15 а.с.127-128).
Апелянт, посилаючись на те, що вищевказане нерухоме майно знаходилося в заставі у ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" зазначає про наявність порушень чинного законодавства, допущених при вчиненні відповідних правочинів, а саме, на його думку, при здійсненні оцінки, яка проводилася на замовлення ліквідатора, не застосовано стандартів та вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", не повідомлено представників кредиторів, що позбавило останніх можливості скористатися наданим законом правом на рецензування та призвело до завдання майнової шкоди заставним кредиторам; ліквідатор Ніколенко М.О. на власний розсуд визначив вартість майна.
Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про визначення ліквідатором Ніколенком М.О. вартості майна на власний розсуд, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (т.15, а.с.100 - 111) та підтверджується самим апелянтом - ліквідатором Ніколенком М.О. з метою визначення ліквідаційної вартості майна для продажу на відкритих торгах було укладено договори із ПП "Агентство оцінки майна та землі" від 22.12.10 на проведення незалежної оцінки об'єктів, що планувалося виставити на продаж, та отримано звіти про оцінку майна, виконані оцінювачем ОСОБА_19
Таким чином, оцінку майна було здійснено суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Доказів визнання результатів вказаної оцінки недійсними та їх скасування в установленому законом порядку апелянтом суду не надано, тому посилання на порушення, які, на думку апелянта, допущені при проведенні оцінки (незастосування стандартів та вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", неповідомлення кредиторів про проведення оцінки тощо) суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Колегія суддів також зазначає, що на підставі вищевказаної оцінки було встановлено лише початкову вартість продажу майна, тоді як в ході торгів майно реалізовувалося на конкурентних засадах, за участю кількох покупців, за найвищою запропонованою ціною (в результаті чого визначилася його реальна ринкова ціна), причому, як було встановлено вище, по кожному із об'єктів ціна продажу перевищила його оціночну (початкову) вартість.
Отже, враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що реалізація майна банкрута здійснена за заниженою ціною, яка не відповідала дійсній ринковій вартості цього майна на момент продажу. Ліквідатор Сорокін М.І. в апеляційній скарзі зазначив, що ціна продажу не була розумною та справедливою, однак жодних доказів даного твердження в ході апеляційного провадження не навів. Зокрема, ним не наведено посилань на будь-яку іншу оцінку майна банкрута, з якої вбачалося б, що вартість майна насправді була більшою від ціни його реалізації за спірними правочинами. Тобто, на думку колегії суддів, вищевказані доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях.
Стосовно тверджень апелянта про невідповідність спірних правочинів вимогам ст.12 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено недійсність правочину щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекоутримувача, колегія суддів зазначає, що вказаний аргумент спростовується системним аналізом норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, норми Закону України "Про іпотеку" регулюють відносини, що виникають при добровільному продажу майна іпотекодавцем, тоді як у даній справі реалізація предмета іпотеки відбувалася в процедурі банкрутства, отже до спірних правовідносин мають бути застосовані норми спеціального закону, а саме - Закону про банкрутство.
У відповідності з п.6 ч.1 ст.23 Закону про банкрутство у редакції, чинній на момент укладення спірних правочинів (у 2011 році), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону про банкрутство у вищевказаній редакції не передбачено - про що обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, а також представники боржника та учасника процесу ОСОБА_4 у відзивах на апеляційну скаргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-58цс13 від 26.06.13, яка згідно зі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.
В апеляційній скарзі ліквідатор Сорокін М.І. також зазначає, що оскільки продаж майна здійснювався на підставі постанови господарського суду від 21.12.10 у справі №Б-39/171-10, яку було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.11, то, на його думку, всі дії, вчинені на підставі скасованого судового рішення не мають правового значення, оскільки зі скасуванням судового рішення втрачають силу ті наслідки, що зі скасованим рішенням були пов'язані.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, процедура банкрутства ФОП ОСОБА_2 триває з 07.06.10, коли місцевим господарським судом було винесено ухвалу про порушення провадження у справі №Б-39/64-10. Постанову про визнання боржника банкрутом у даній справі було винесено раніше, ніж постанову від 21.12.10 у справі №Б-39/171-10, а саме - 28.07.10. Як уже зазначалося, відповідно до п.п. 5 та 7 вказаної постанови скасовано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.
Згідно з ч.1 ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Таким чином, протягом 2011 року, в якому здійснювався продаж спірного майна, відповідні обмеження не діяли. Та обставина, що постанову господарського суду Харківської області від у справі №Б-39/64-10 від 28.07.10 було скасовано в апеляційному порядку 22.11.10, не спростовує даного висновку, оскільки, як уже зазначалося, Вищий господарський суд України 03.02.11 скасував постанову суду апеляційної інстанції від 22.11.10 та припинив апеляційне провадження, а відтак, втратили силу правові наслідки, що були пов'язані зі скасованим рішенням.
Щодо доводів ліквідатора арбітражного керуючого Сорокіна М.І. стосовно не проведення оплати за спірними договорами купівлі - продажу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, із посиланням на правову позицію, викладену у п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", про те, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що надана апелянтом виписка з банківського рахунку ТБ "Правопорядок" за період з 01.01.11 по 10.11.15 не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджував би відсутність оплати зі сторони покупців за спірними договорами - оскільки арбітражним керуючим Сорокіним М.І. не доведено отримання даного доказу в належному порядку, встановленому чинним законодавством.
Також апеляційний господарський суд не вважає належними та допустимими доказами посилання апелянта на відкриття кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР, та здійснення досудового розслідування дій арбітражного керуючого Ніколенка М.О., посадових осіб ТБ "Правопорядок" та покупців майна - оскільки станом на час даного апеляційного провадження досудове розслідування не завершено, вину вищевказаних осіб не підтверджено відповідним вироком суду.
За приписами ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, підставою визнання правочину недійсним є невідповідність змісту правочину нормам вказаного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як було встановлено в ході апеляційного провадження, ліквідатором Сорокіним М.І., всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не доведено наявності вищевказаних обставин, з якими законодавець пов'язує визнання правочинів недійсними, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд надав належну правову оцінку викладеним у скарзі ліквідатора Сорокіна М.І. доводам та обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначених вимог скаржника.
Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про застосування до сторін спірних договорів купівлі-продажу правових наслідків недійсності правочинів відповідно до ст.216 ЦК України - як похідні від основних вимог щодо визнання правочинів недійсними. Окрім того, як було встановлено місцевим господарським судом, станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали власниками спірного майна є не покупці, а інші особи. Тому права третіх осіб на повернення майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача. Разом з тим право на звернення до суду з віндикаційним позовом має власник майна. Вищезазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-58цс13 від 26.06.13.
Колегія суддів також зазначає, що при поданні скарги до суду першої інстанції та апеляційної скарги до апеляційного господарського суду ліквідатором Сорокіним М.І. не було враховано, що питання, пов'язані із визнанням спірних правочинів недійсними, вже вирішувалися в судовому порядку - про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи копії рішень у цивільних справах:
№2011/661/2012 (т.30, а.с.9 - 16), в якій було задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним правочину щодо продажу нерухомого майна, а саме, підвалу № IX, X, XI, ХІХа, 3, 5, 10, площею 279, 2 кв.м., 1-го поверху XIII, ХІІІа, площею 23,6 кв.м, антресолі №1, 1 а, площею 19,7 кв.м. в літ."А-14", загальною площею 322,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4;
№2011/6056/12 (т.30, а.с.181 - 196), в якій відмовлено в позові ПАТ "ВТБ Банк" про визнання дій незаконними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 4-1-:-4-8, в літ."А-16", загальною площею 153,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язання вчинити певні дії;
№2018/1598/2012 (т.30, а.с.200 - 215), в якій також відмовлено в позові ПАТ "ВТБ Банк" про визнання незаконними дій арбітражного керуючого, приватного нотаріуса, визнання недійсними правочинів щодо відчуження нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-3, в літ. "А-4", загальною площею 120,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, застосування наслідків недійсності правочинів та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності.
Отже, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в ході розгляду вищевказаних цивільних справ було надано оцінку тим аргументам, які наводить ліквідатор Сорокін М.І. у поданій до суду першої інстанції скарзі, а також в апеляційній скарзі, та винесено відповідні рішення. В судовому засіданні 04.08.16 представником боржника, адвокатом Бєлокриницьким А.О. було також пояснено, що стосовно трьох інших об'єктів також існують судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позовів про визнання недійсними правочинів стосовно їх відчуження, проте ліквідатором Сорокіним М.І. зазначені питання не з'ясовані - що, на думку колегії суддів, також свідчить про недостатнє правове та фактичне обґрунтування вимог, заявлених ним до суду першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду судом першої інстанції скарги ліквідатора Сорокіна М.І. учасниками процесу було заявлено про застосування позовної давності. А саме, відповідна заява міститься у відзивах ОСОБА_13 та ОСОБА_6 на скаргу Сорокіна М.І. (т.30, а.с.60, 160), ОСОБА_6 було також подано окрему заяву (т.30, а.с.197) про застосування позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи та приписів норм ЦК України, що регулюють питання позовної давності, вимоги ліквідатора Сорокіна М.І. не відносяться до окремих видів, перелічених у ст.258 ЦК України, отже до них застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена ст.257 ЦК України.
Частиною 3 ст.267 встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (як уже зазначалося, сторонами в даному спорі було подано відповідні заяви).
Відповідно до ч.1 ст.261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Отже, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19.08.14 у справі №3-59гс14.
Таким чином, враховуючи, що всі спірні правочини вчинено у 2011 році, колегія зазначає, що на момент звернення ліквідатора Сорокіна М.І. зі скаргою до господарського суду у квітні 2016 року трирічна позовна давність сплинула - тобто навіть у випадку, якщо б судом було визнано обґрунтованість вимог даної скарги, в її задоволенні слід було б відмовити з огляду на вказану обставину.
Окрім того, як було встановлено вище, арбітражний керуючий Сорокін М.І. виконує обов'язки ліквідатора в даній справі з 12.03.14, однак скаргу до місцевого господарського суду ним було подано лише 15.04.16, при цьому в суді першої та апеляційної інстанції даним учасником процесу не було надано мотивованих пояснень щодо обставин, які перешкоджали йому звернутися з відповідною скаргою раніше.
Отже, враховуючи, що аргументи ліквідатора Сорокіна М.І. в даній справі не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу має бути залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.16 у справі № Б-39/64-10 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 08.08.16
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Тарасова І. В.