33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 серпня 2016 року Справа № 903/164/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання: Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення господарського суду Волинської області від 23.06.16 р. у справі № 903/164/16
за позовом публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» м. Київ
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волинь газ» м.Луцьк
про стягнення 3881520,25 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2-88 віцд 07.04.2016 р.)
Від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №786/06-06 від 16.05.2016 р.)
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.06.2016 р. у справі №903/164/16 (головуючий суддя Костюк С.В., суддя Бондарєв С.В., суддя Кравчук В.О.) позов публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» м. Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» м. Луцьк про стягнення 3881520,25 грн. задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 128 763,02 грн., з яких: 101 623,98 грн. пені, 6 385,96 грн. 3 % річних, 20 753,08 грн. інфляційних втрат, а також 1 931,45 грн. витрат по судовому збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 511 672,38 грн. припинено. Відмовлено у стягненні пені в сумі 741 560,35 грн., 277 274,98 грн. штрафу, 57 179,09 грн. 3 % річних, 165 070,43 грн. інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк. справи 168-174).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» подав апеляційну скаргу (арк. справи 178-183), в якій просить рішення скасувати в частинні відмови у задоволенні стягнення пені в сумі - 741560,35 грн., шрафу у сумі 277274,98 грн., 3% річних у сумі 57179,09 грн., інфляційних втрат на суму 165070,43 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимги.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач в суді першої інстанції зазначав, що між позивачем та відповідачем укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011036/Н04, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. Позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору № 1 від 17.01.2013
Так, позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними
трубопроводами природного газу у січні-червні 2015 року в обсязі - 151 303,484 на загальну суму 7 231 642,37 грн.
Пункт 5.5 Договору передбачає, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Однак, відповідач в порушення зазначених умов договору та наведених положень законодавства здійснив оплату наданих протягом січня-червня 2015 року послуг з транспортування природного газу з порушенням належного строку для їх оплати, чим порушив права Позивача.
У зв'язку з простроченням відповідачем його зобов'язань щодо оплати наданих йому по договору послуг протягом січня-червня 2015 року позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 843184,33грн., за кожний з періодичних платежів, починаючи з моменту виникнення прострочення, протягом періоду прострочення, що не перевищує шести місяців (розрахунок пені наявний у матеріалах справи), штраф у розмірі 277 274,98грн., розрахунок від суми боргу за зобов'язаннями, прострочення по яким тривало понад 30 - днів (розрахунок 7% штрафу наявний у матеріалах справи), три відсотка річних від простроченої суми, розрахованих за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів в розмірі 63 565,05грн. (розрахунок наявний у матеріалах справи) та інфляційні втрати в розмірі 185 823,51грн. розраховані за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів (розрахунок наявний у матеріалах справи).
Всупереч наведеним доводам і обставинам справи та в порушення зазначених норм матеріального права, суд першої інстанції відмовив повністю в задоволенні штрафу, та частково задовольнив пеню в розмірі - 101623,98грн., інфляційних втрат в розмірі - 20 753,08 грн. та три проценти річних в розмірі - 6 385,96грн.
Такі дії суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення є порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 526, 536, 550, 611, 625 ЦК України ст. 193, ч.З ст.198, ст. ст. 231, 232, 233 ГК України.
Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20 (далі - Порядок перерахування), визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (далі - субвенція). Відповідно до ч. 2 п. 8 Порядку перерахування, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Мінфіном.
Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України було затверджено «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію» від 3 лютого 2009 р. N 55/57/43 (далі - Порядок проведення розрахунків - 1), який діяв в період виникнення спірних відносин. Порядок проведення розрахунків - 1, визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами).
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року N 493/688 було затверджено аналогічний Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок проведення розрахунків - 2), який в свою чергу визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N20.
Протокольні рішення згідно Порядків проведення розрахунків - 1, 2 стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за транспортування природного газу за договором, а саме джерелом фінансування погоджуються кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось. Аналогічна позиція про те, що спільне протокольне рішення не змінює умов господарського договору, підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, у справі № 924/1265/13.
Таким чином, на думку апелянта, протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припинять зобов'язань сторін за договором, а лише свідчать про те, що відповідачу було погоджено бюджетне фінансування оплати протранспортованого природного газу.
Угод щодо зменшення чи скасування передбачених договором санкцій, 3% річних та 7% штрафу відповідні протокольні рішення не містять.
Таким чином, викладені обставини підтверджують правомірність заявлених позивачем вимог.
Ухвалою суду від 13.07.2016 року прийнято апеляційну скаргу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А. та призначено до слухання на 03.08.2016 року.
28.07.2016 року від відповідача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій останній, щодо доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив. Так, зокрема звертає увагу суду на те, що погашення заборгованості по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011036/Н04 від 27.09.2011 року, протягом 2015 року відбувалось шляхом щоденного розщеплення коштів, які поступили від населення на розподільчий рахунок Товариства, відкритий уповноваженому банку, крім того шляхом проведення взаєморозрахунків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 року «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», саме згідно Спільних протокольних рішень №649/у від 19.03.2015 року, № 1190/у від 20.05.2015 року, №1454/у від 19.06.2015 року, №1594/у від 17.07.2015 року, №1797/у від 20.08.2015 року.
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 року «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Департамент фінансів Волинської облдержадміністрації, ТОВ «Волиньгаз збут», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ НАК «Нафтогаз України» уклали Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 702/у від 19.02.2016 року.
Відповідно до п.1 предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
Отже, виконання договірного зобов'язання ПАТ «Волиньгаз» невід'ємно пов'язано із виконанням спеціальних нормативно-правових актів щодо необхідності здійснення проведення взаєморозрахунків з ПАТ «УКТРАНСГАЗ», Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та надання населенню пільг, субсидій і компенсацій (одночасно це є розрахунком вартості послуг з транспортування природного газу за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 110901103 6/Н04 від 27.09.2011 року), а саме, Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688.
Здійснення взаєморозрахунків на підставі підписаного сторонами вказаного Спільного протокольного рішення відбулось за межами строку оплати товариством вартості послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб населення , передбаченого Розділом 5 договору №1109011036/Н04 від 27.09.2011 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (до 20 числа місяця, наступного за звітним), оскільки в даному випадку згідно із пунктом 1.1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2015 року за №1007/27452 розрахунки проводились за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у Додатку 1. За згодою всіх сторін Спільного протокольного рішення, яким визначено взаємовідносини між учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання, у тому числі позивачем і відповідачем, проводені розрахунки у відносинах з перерахування по ланцюгу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг, субсидій та компенсацій населенню, виключно на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню, в Преамбулі Спільного протокольного рішення, зазначена мета його укладання - погашення взаємної заборгованості. Згідно з п.п. 2.1, 2.2., 2.З., 2.4., 2.5., 2.6., 2.7. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу також відмітив, що уклавши та підписавши Спільне протокольне рішення сторони змінили організацію проведення розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій». У зв'язку з погашенням основної суми заборгованості на виконання Спільного протокольного рішення, немає підстав і у стягненні штрафних санкцій: пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, 7% штрафу.
Крім того, що стосується вимоги позивача про стягнення 7% штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, слід зазначити, що відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» штрафні санкції , передбачені абз. З ч. 2. ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Проте, позивачем безпідставно нараховано штраф за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг, яке є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 25.07.2016 року у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено склад колгії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.
У судове засідання 03.08.2016 року представники сторін з»явилися, (режим відео конференції, клопотання №10254/6 від 20.07.2016 р.) щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу підтримали.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Як вбачається з матеріалів справи 27.09.2011р. між дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої згідно п. 1.2 Статуту є Публічне акціонерне товариство "УКТРАНСГАЗ", та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011036/Н04 (а.с.27-33).
17.01.2013р. між ПАТ "УКТРАНСГАЗ" (газотранспортне підприємство) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (замовник) укладено додаткову угоду №1 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011р. №1109011036/Н04, якою договір викладено в новій редакції (а.с 30-33).
Відповідно до п.1.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р. (далі договору), газотранспортне підприємство зобов'язувалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору.
Згідно п. 1.2 договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 351 187,000 тис.куб.м.
Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Згідно п.5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.п. 5.3, 5.4 договору).
Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За період з січня по червень 2015р. ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" надало, а ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, які затверджені НКРЕКП для населення в обсязі 151 303,484 тис.куб.м. на загальну суму 7 231 642,37грн., що стверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р, 31.05.2015р., 30.06.2015р. (а.с. 35-40).
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.11.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Додаткова угода №1 від 17.01.2013р. підписана і скріплена печатками сторін.
Позивач стверджує, що оплата відповідачем здійснена частково, борг становить 2 511 672,38грн. згідно розрахунку (а.с. 45-46), часткова оплата проведена несвоєчасно, внаслідок чого нараховані пеня, штраф, річні та інфляційні втрати.
Відповідачем в спростування тверджень позивача щодо боргу в сумі 2 511 672,38грн. надано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №702/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 19.02.2016р. - додаток №1 до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (а.с. 63)., підписане Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", Публічним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", які з метою погашення взаємної заборгованості уклали це спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання.
Предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Порядок проведення розрахунків визначений розділом 2 спільного протокольного рішення. Зокрема, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 (Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області) у сумі 322 007,07грн.
Сторона №1 (Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області) перераховує на рахунок сторони №2 (Департамент фінансів Волинської облдержадміністрації) кошти у сумі 322 007,07грн.
Сторона №2 (Департамент фінансів Волинської облдержадміністрації) перераховує стороні №3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут") кошти за пільги та субсидії у сумі 322 007,07грн.
Сторона №3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут") перераховує стороні №4 (Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз") кошти в сумі 322 007,07грн. за транспортування природного газу 2015 року згідно з договором від 27.09.2011р. №1109011036/Н04.
Сторона №4 (Публічне акціонерне товариство "Волиньгаз") перераховує стороні 5 (Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") кошти в сумі 322 007,07грн. за природний газ 2013 року згідно з договором від 27.12.13р. №14-ВТВ/НОМЕР_1. Сторона остання перераховує кошти в сумі 322 007,07грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.
Сторона №5 (Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") перераховує стороні останній (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти в сумі 322 007,07грн. за природний газ 2013 року згідно з договором від 27.12.13р. №14-ВТВ/НОМЕР_1.
Сторона остання перераховує кошти в сумі 322 007,07грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.
Відповідно до розділу 4 сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. № 20 Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.2 спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє відповідно до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.
Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені 19.03.2015р №649/у на суму 322 007,07грн., 20.05.2015р. №1190/у на суму 167 945,01грн., 19.06.2015р. №1454/у на суму 139 223,45грн., 17.07.2015р. №1594/у на суму 62516,37грн., 20.08.2015р. №1797/у на суму 29 105,64грн. (а.с.11-120).
На виконання зобов'язань по Спільним протокольним рішенням відповідачем перераховано позивачу 322 007,07грн. згідно платіжного доручення №6 від 23.03.2015р. (а.с. 100); 167 945,01грн. згідно платіжного доручення №11 від 22.05.2015р. (а.с. 105); 139 223,45грн. згідно платіжного доручення №15 від 30.06.2015р. (а.с. 110); 62 516,37грн. згідно платіжного доручення №16 від 20.07.2015р. (а.с. 115); 29 105,64грн. згідно платіжного доручення №20 від 21.08.2015р. (а.с. 120).
Призначенням платежу зазначено "Постанова Кабінету Міністрів України 11.01.2015р. №20 За транс. ПГ у 2015р. дог. №1109011036/Н04 від 27.09.2011р.
Після порушення провадження у справі позивачу на підставі Спільного протокольного рішення №702/у від 19.02.2016р. перераховано 2 511 672,38грн. згідно платіжного доручення №410 від 28.03.2016р. (а.с. 95).
Надходження коштів підтверджено позивачем у запереченнях на відзив від 12.04.2016р. (а.с 83-85).
У зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги з транспортування газу, позивач нарахував відповідачу 843 84,33 грн. пені згідно п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р., 277 274,98 грн. штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, 63 565,05грн. 3% річних та 185 823,51грн. інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011036/Н04 від 27.09.2011р. позивачем були надані відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 7 231 642,37грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.06.2015р., від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р, 31.05.2015р., 30.06.2015р. (а.с. 35-40).
Пунктом 5.5 вищевказаного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р. передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за надані послуги в наступні строки: за послуги, надані в січні 2015 року до 20 лютого 2015 року; за послуги, надані в лютому 2015 року до 20 березня 2015 року; за послуги, надані в березні 2015 року до 20 квітня 2015 року; за послуги, надані в квітні 2015 року до 20 травня 2015 року; за послуги, надані в травні 2015 року до 20 червня 2015 року; за послуги, надані в червні 2015 року до 20 липня 2015 року.
Як вбачається із долучених до справи розрахунків, на момент звернення позивача до суду відповідач розрахувався за послуги з транспортування газу частково на суму 4 719 959,99грн. При цьому розрахунок за послуги проводився частково за рахунок коштів, отриманих на підставі спільних протокольних рішень, а частково за рахунок власних коштів підприємства.
Після порушення провадження у справі позивачу на підставі спільного протокольного рішення №702/у від 19.02.2016р. перераховано 2 511 672,38грн. згідно платіжного доручення №410 від 28.03.2016р. (а.с. 95).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Місцевий господарський суд правомірно виходячи із зазначеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 511 672,38грн. заборгованості припинив на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (із-за відсутності предмета спору).
Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних, відсотків річних та штрафу, судом враховано наступне.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
Місцевим господарським судом правомірно прийнято до уваги, що частково вартість послуг з транспортування газу, наданих позивачем за договором №1109011036/Н04 від 27.09.2011р. була оплачена шляхом перерахування коштів на виконання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2015р. №1190/у на суму 167 945,01грн., від 19.06.2015р. № 1454/у на суму 139 223,45грн., від 17.07.2015р. №1594/у на суму 62 516,37грн., від 20.08.2015р. № 1797/у на суму 29 105,64грн., №702/у від 19.02.2016р. на суму 2 511 672,38грн.
Укладаючи вищевказані Спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованим у МЮУ 15.04.2009р. за №342/16358яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688.
Підписання сторонами у 2015-2016 роках Спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1109011036/Н04 від 27.09.2011р., підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Колегія суддів вважає, що підписанням Спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору №1109011036/Н04 від 27.09.2011р. Тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого Спільними протокольними рішеннями (аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 зі справи №3-102гс14, від 09.09.2014 зі справи № 3-105гс14, від 23.09.2015 зі справи № 917/2519/14, у постановах Вищого господарського суду України №908/2215/15-г від 15.12.2015р., № 922/364/15 від 15.10.2015р.)
Однак, із наявних доказів не вбачається порушень відповідачем положень Спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011036/Н04 від 27.09.2011р.
Зважаючи на викладене, підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відсутні.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що частина вартості наданих послуг була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених договором №1109011036/Н04 від 27.09.2011р. в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013р. Така заборгованість не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, отже, відповідач порушив договірні зобов'язання у цій частині і зобов'язаний сплатити позивачу 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, нараховані за несвоєчасну оплату наданих послуг за рахунок власних коштів товариства (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 922/4596/15 від 19.01.2016р., №920/4/15 від 19.08.2015р., Постанові Рівненського апеляційного господарського суду №924/13/16 від 12.05.2016 р.).
При перевірці розрахунку позивача з урахуванням контррозрахунку відповідача доданого до додаткового пояснення від 22.04.2016р. № 701/06-06, судом першої інстанції правомірно встановлено, підставне нараховання пені за прострочення виконання зобов'язань по договору в сумі 101 623,98 грн., 3% річних в сумі 6 385,96 грн. та 20 753,08 інфляційних втрат (а.с.130-134).
При перерахунку судом було враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та не знаходить підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу у розмірі 277 274,98 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, при цьому судом враховано, що згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
До грошових зобов'язань не застосовується положення абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06.05.2010р. у справі №3-4гс10, від 20.12.2010р. у справі №3-41гс10, від 28.02.2011р. у справі №3-11гс121, від 04.02.2014р. №903/610/13.
В даному випадку позивачем нараховано відповідачу штраф за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, яке є грошовим зобов'язанням. Отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення штраф відповідно до положень абз. 3 ч. 2 ст.231 ГК України, тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 910/3890/15-г від 16.09.2015р., у справі № 910/5010/15-г від 29.07.2015р.).
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до вірно висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 101 623,98 грн. пені, 6 385,96 грн. 3 % річних, 20753,08 грн. інфляційних втрат. У стягненні 741 560,35 грн. пені, 277 274,98 грн. штрафу, 57 179,09 грн. 3 % річних, 165 070,43 грн. інфляційних втрат відмовити.
Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення господарського суду Волинської області від 23.06.2016 р. у справі № 903/164/16 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Тимошенко О.М.