"04" серпня 2016 р. Справа № 922/681/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.
при секретарі Курченко В. А.
за участю представників:
кредитора, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Дідоха І.З. (довіреність б/н від 14.03.16),
кредитора, ПАТ "Банк Золоті Ворота" - Ткаченко О.А. (довіреність б/н від 30.04.16),
інших учасників процесу - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", (вх. №1835 Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 12.04.16 у справі № 922/681/16
за заявою ОСОБА_4, м.Харків,
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Харків,
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду Харківської області від 12.04.16 (суддя Яризько В.О.) визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандуру Івана Васильовича.
Ухвалою суду від 23.06.16 визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 6733217,18 грн., з яких 2607779,00 грн. включено до реєстру вимог кредиторів до першої черги, як такі, що є забезпеченими заставою майна фізичної особи, 4125438,18 грн. - до третьої черги задоволення вимог кредиторів, а також зазначено, що 2756,00 грн. судового збору відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на спеціальний банківський рахунок, відповідно до ч.2 ст.92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зобов'язано ліквідатора окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що перебуває у заставі товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".
05.07.16 зазначений кредитор, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", звернувся з апеляційною скаргою на постанову господарського суду від 12.04.16 про визнання боржника банкрутом, в якій, посилаючись на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5, просить оскаржувану постанову скасувати.
Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови не надав оцінки обставинам, які, на думку ТОВ "ОТП Факторинг Україна", свідчать про невідповідність наданих ініціюючим кредитором документів вимогам чинного законодавства, а саме: заява ініціюючого кредитора, ОСОБА_4, не відповідає вимогам ч.1 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не містить доказів безспірності вимог кредитора; ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.36 ГПК України не надано суду належним чином засвідченої копії судового рішення про стягнення боргу та постанов про відкриття виконавчого провадження; в порушення ч.7 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ним не надано суду копії відповідного виконавчого документа щодо виконання судового рішення у справі №2018/2-40/11, належним чином засвідченої копії рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.06.15 у справі №640/5897/15-ц та копії відповідного виконавчого документа. Апелянт також вважає, що порука за своєю природою має особистий характер, тому невиконання зобов'язань за договором поруки відповідно до ч.3 ст.90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.16 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 04.08.16, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.
Учасниками процесу не було надано суду письмових пояснень та доказів. Присутній в судовому засіданні 04.08.16 представник апелянта підтримав викладену ним письмово правову позицію, а також усно уточнив вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Представник кредитора, ПАТ "Банк Золоті Ворота", просив розглянути апеляційну скаргу на розсуд суду.
Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не надали відзивів на апеляційну скаргу, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.
Колегія суддів зазначає, що при призначенні справи до розгляду судом було виконано вимоги ч.1 ст.64, ст.ст. 87, 98 ГПК України, а саме - надіслано копії ухвали суду від 14.07.16 всім учасникам процесу, а також розміщено текст вказаної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Станом на 04.08.16 у суду відсутні відомості про отримання боржником, ФОП ОСОБА_5, копії ухвали суду від 14.07.16, яка була направлена на його адресу, зазначену в матеріалах справи, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1); направлення копії зазначеної ухвали боржникові підтверджується долученою до матеріалів справи копією реєстру поштових відправлень суду.
Копії процесуальних документів господарського суду Харківської області, що надсилалися ФОП ОСОБА_5 на вказану адресу, були повернуті відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 46, 93, 104), отже, боржник у даній справі не з'являвся за отриманням адресованої йому судом кореспонденції.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників процесу, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні, у тому числі, і за відсутності представника боржника.
Колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства - зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.16 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_4 про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5 У даній ухвалі зазначено, що автоматизованою системою визначено кандидатуру арбітражного керуючого Бандури І.В. для призначення ліквідатором. Ухвалою суду в підготовчому засіданні від 29.03.16 було порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, визнано розмір безспірних вимог ОСОБА_4 у сумі 950508,70 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Харківської області від 12.04.16 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандуру І.В.
Як вбачається із даної постанови, боржника визнано банкрутом, оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про неспроможність ФОП ОСОБА_5 виконати безспірні грошові зобов'язання (розмір яких судом в оскаржуваній постанові не зазначено) протягом трьох місяців перед кредитором ОСОБА_4
В обґрунтування даного висновку місцевий господарський суд послався на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 та рішення апеляційного суду Харківської області від 21.10.13 у справі №2018/2-40/2011, постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів, виданих у справі № 2018/2-40/2011 (а.с. 10 - 20).
Надаючи правову оцінку вищевказаному висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).
Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Статтею 84 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Розділом VІІ Закону.
Відповідні особливості встановлено, зокрема, для визнання банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності (ч.1 ст.90 Закону про банкрутство).
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25) боржник у даній справі, ОСОБА_5, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 20.03.01.
Згідно з частиною 2 статті 90 Закону про банкрутство, на яку посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній постанові, підставою для визнання фізичної особи банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.
Статтею 1 Закону про банкрутство встановлено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону про банкрутство, безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Отже, як вбачається зі змісту вищенаведених норм, при їх застосуванні суд має встановити та із посиланням на наявні у справі докази обґрунтувати наявність обставин, що свідчать про нездатність боржника задовольнити вимоги кредиторів.
Тобто, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури (як за загальною процедурою, так і за процедурою з особливостями, встановленими статтями 90-92 Закону про банкрутство) в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що такій стадії провадження у справі про банкрутство як визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури має передувати всебічне з'ясування майнового стану боржника, зокрема - обставин щодо наявності непогашених, визнаних судом в ухвалі підготовчого засідання грошових вимог кредиторів, перевищення зобов'язань боржника над його майном (пасивів над активами) тощо.
Тобто з обставин, на які посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній постанові (неподання боржником заяви про відкладення розгляду справи про банкрутство для проведення розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди, ненадання доказів погашення вимог кредиторів, не укладення сторонами мирової угоди) не вбачається безумовний обов'язок суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо при цьому не здійснено відповідний аналіз фінансово-майнового стану боржника на предмет наявності передбачених законом підстав для визнання його банкрутом.
Як було встановлено вище, в оскаржуваній постанові судом не наведено розміру кредиторських вимог до боржника в даній справі, а лише зазначено, що вимоги ініціюючого кредитора, ОСОБА_4, ґрунтуються на невиконанні боржником рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 та рішення апеляційного суду Харківської області від 21.10.13 у справі №2018/2-40/2011.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, в ході даного апеляційного провадження має бути перевірено - чи належним чином ініціюючим кредитором доведено наявність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника - фізичної особи-підприємця - банкрутом.
Як вбачається із копій документів, доданих ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 у справі № 2018/2-40/2011 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором поруки в розмірі 413600,00 грн.; індекс інфляції в розмірі 463232,00 грн., пеню в розмірі 448034,13 грн., три відсотки річних у розмірі 70130,70 грн., моральну шкоду в розмірі 400000,00 грн.; 3516,00 грн. судових витрат по сплаті за проведення комісійної судової економічної експертизи, інформаційно-технічні витрати у розмірі 30,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21.10.13 у справі № 2018/2-40/2011 рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення пені скасовано; відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення пені. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Таким чином, у відповідності до вищенаведених судових рішень, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором поруки в розмірі 413600,00 грн.; індекс інфляції в розмірі 463232,00 грн., три відсотки річних у розмірі 70130,70 грн., 3516,00 грн. судових витрат по сплаті за проведення комісійної судової економічної експертизи, інформаційно-технічні витрати у розмірі 30 грн., всього 950508,70 грн.
Разом з тим, місцевим господарським судом у жодному з процесуальних документів у даній справі не надано оцінки заявленому ініціюючим кредитором загальному розміру вимог до боржника - 1367259,46 грн. та не досліджено правомірності посилань ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.06.15 у справі №640/5897/15-ц (а.с.21) про стягнення з ОСОБА_5 346935,42 грн. інфляційних та 69815,34 відсотків річних.
В матеріалах справи також містяться копії постанов про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів у справі № 2018/2-40/2011, датованих 13.02.14, однак жодних доказів стосовно стану вказаних виконавчих проваджень на момент звернення ініціюючого кредитора з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство та на момент прийняття оскаржуваної постанови місцевого господарського суду від 12.04.16 матеріали справи не містять.
На думку суду апеляційної інстанції зазначене свідчить про недотримання місцевим господарським судом приписів ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів також враховує, що документи, на які посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній постанові (рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 та рішення апеляційного суду Харківської області від 21.10.13 у справі №2018/2-40/2011) надані ініціюючим кредитором суду в незасвідчених копіях.
На копіях постанов про відкриття виконавчого провадження міститься напис "Згідно з оригіналом" та підпис без зазначення прізвища, ініціалів та посади (правового статусу) особи, якій він належить, а також дати засвідчення копії - в порушення вимог п. 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, яким встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Відповідне не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 36 ГПК України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії - на що обґрунтовано посилається ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в апеляційній скарзі.
Матеріали справи свідчать, що ні у протоколах судових засідань в даній справі, ні у тексті процесуальних документів місцевого господарського суду в даній справі не зазначено про огляд судом оригіналів вищевказаних доказів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом фактично не встановлено розміру дійсних зобов'язань боржника, які підтверджувалися б належними доказами. При цьому ініціюючий кредитор (повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 04.08.16; повідомлення відділення зв'язку про те, що копію ухвали суду від 14.07.16 про прийняття апеляційної скарги до провадження отримано ОСОБА_4 18.07.16, долучено до матеріалів справи) не з'явився до суду апеляційної інстанції особисто та не направив свого представника, не надіслав жодних письмових пояснень та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання належних та допустимих доказів щодо наявності та розміру зобов'язань боржника.
Колегія суддів також зазначає, що місцевим господарським судом не наведено мотивування щодо відповідності зобов'язань боржника вимогам ст. 53 ЦК України та ч.1 ст.90 Закону про банкрутство, якою унормовано, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Зокрема, як вбачається з рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.08.12 та рішення апеляційного суду Харківської області від 21.10.13 у справі №2018/2-40/2011, відповідачем у вказаній цивільній справі є ОСОБА_5 як фізична особа, що придбала у ТОВ "Автоком" транспортний засіб (Porsche Cayenne 4.5 S) та зобов'язалася його оплатити, при цьому ОСОБА_4 згідно з договором поруки від 05.09.05 поручився перед ТОВ "Автоком" за виконання ОСОБА_5 вказаного зобов'язання та сплатив ТОВ "Автоком" вартість придбаного ОСОБА_5 автомобіля - у зв'язку з чим ОСОБА_4 набув прав та обов'язків кредитора за договором поруки, а ОСОБА_5 набув статусу боржника перед ОСОБА_4
При цьому ні із вищенаведених судових рішень, ні з інших наявних у справі документів не вбачається, що придбання фізичною особою ОСОБА_5 автомобіля Porsche Cayenne 4.5 S та відповідно, виникнення у вказаної особи боргу перед ОСОБА_4, було пов'язано саме зі здійсненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5
Окрім того, в оскаржуваній постанові зазначено про недостатність активів боржника для задоволення кредиторських вимог, однак суд першої інстанції не наводить співставлення розміру кредиторських вимог із вартістю активів і не посилається на жодні докази. В ході апеляційного провадження встановлено, що матеріали справи не містять доказів стосовно розміру активів боржника, наявності або відсутності зареєстрованого за ним рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків, наявності чи відсутності дебіторської заборгованості.
Отже, судом першої інстанції не досліджено фінансово-майнового стану боржника, наявності або відсутності у нього активів, за рахунок яких можливо погашення заборгованості, не перевірено можливого прийняття боржником спадщини (ч.3 ст.91 Закону про банкрутство), відтак, не встановлено передбачених законодавством про банкрутство обставин, що свідчили б про нездатність виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, як того вимагає ч. 2 ст. 90 Закону про банкрутство.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді справи про банкрутство боржника судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та передчасно зроблено висновок щодо наявності підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України, відповідне є підставою для задоволення апеляційної скарги, аргументи якої знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, та для скасування оскаржуваної постанови господарського суду.
В свою чергу, недоведеність наявності правових підстав для порушення провадження у справі та для визнання боржника банкрутом виключає можливість подальшого руху у даній справі. Тому, на думку колегії суддів, провадження в даній справі про банкрутство підлягає припиненню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 12.04.16 у справі №922/681/16 скасувати. Провадження у справі припинити.
Повний текст постанови складено 08.08.16
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Пуль О.А.