04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" липня 2016 р. Справа№ 910/21720/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.07.2016 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року
у справі № 910/21720/15 (суддя: Шкурдова Л.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг
Україна»
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
2) публічного акціонерного товариства «Укргазвидабування»
3) компанія Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB)
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення
352 987 637,88 грн.
та за зустрічним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг
Україна»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача за зустрічним позовом:
1) публічного акціонерного товариства «Укргазвидабування»
2) компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB)
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового
лізингу
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року відмовлено як у задоволенні первісного позову про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 352 987 637,88 грн., так і у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.04.2016 року, ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, позивач за первісним позовом просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 в частині відмови в задоволенні первісного позову. В цій частині прийняти нове рішення суду яким зобов'язати ТОВ «Карпатигаз», як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзис АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10 червня 2002 року в редакції додаткової угоди № 4 від 25 лютого 2011 року передати ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна»: турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску серійний номер: МС 13259; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер: МС 13260; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер МС 13261, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП.
Крім того, скаржник просить стягнути солідарно з ТОВ «Карпатигаз», ПАТ «Укргазвидобування» та компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) на користь ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» штраф у загальній сумі 352 987 637,88 грн.
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/21720/15 залишити без змін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Карпатигаз» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону. При цьому, відповідач -1 зазначив, що прийняте рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню, а зустрічний позов задоволенню.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники ТОВ «Карпатигаз», ПАТ «Укргазвидабування» та компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі в яких, відзив на апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та просили суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 13.04.2016 року в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» (позивач) та ТОВ «Карпатигаз» (відповідач-1) як оператором спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидабування» (відповідач-2), компанією Місен Ентерпрайзис (відповідач-3) та відповідачем-1 за договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10 червня 2002 року в редакції додаткової угоди № 4 від 25 лютого 2011 року (далі - договір про спільну діяльність) укладено договір фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-О від 14 серпня 2013 року (далі - договір фінансового лізингу).
Пунктом 2.1 договору фінансового лізингу передбачено, що у відповідності з вимогою відповідача-1 позивач зобов'язується придбати у власність на умовах передбачених договором купівлі-продажу майно, зазначене в специфікації, і надати відповідачу-1 це майно за плату в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування.
На виконання пункту 2.1 договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем-1 укладено договір купівлі-продажу №130814-01/КП від 14 серпня 2013 року (далі - договір купівлі-продажу).
Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу, відповідач-1 поставляє, а позивач приймає і зобов'язується оплатити турбінні компресорні агрегати Маrs90, що зазначені в додатку № 1 до договору, на умовах визначених в цьому договорі.
Згідно зі специфікацією, що є додатком № 1 до договору купівлі-продажу, відповідач-1 передає, а позивач оплачує та приймає наступний товар: «Турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску в кількості 3 одиниці» (далі - товар).
Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу загальна вартість товару, визначеного в пункті 1.1 договору купівлі-продажу, складає 330 577 459,41 гривень (в тому числі ПДВ 54 096 243,23 гривень), що на день підписання цього договору є еквівалентом 41 358 371,00 доларів США згідно з курсом Національного банку України. Кінцева загальна вартість товару, відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу, буде визначена в порядку, передбаченому пунктом 2.6 договору.
Згідно з п.2.2.1 договору перша частина загальної вартості товару в розмірі 50 процентів, що складає 165 288 729,71 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 27 548 121,61 грн., що на день укладення даного договору еквівалентно 20 679 185,50 дол. США по курсу Національного банку України, сплачується покупцем після підписання даного договору не пізніше 16 серпня 2013 року.
Відповідно до п.2.2.2 договору друга частина загальної вартості товару в розмірі 39,99 відсотків, що складає 132 206 745,79 гривень, що на день укладання договору є еквівалентом 16 540 316,00 доларів США згідно з курсом Національного банку України, сплачується позивачем відповідно до підпункту 2.2.2 договору купівлі-продажу не пізніше 22 серпня 2013 року, але в будь-якому випадку після отримання документів, які підтверджують сплату продавцем заводу-виробнику товару, а саме Solar Turbines International Company раніше сплачену суму 16 540 316,00 доларів США. Сума платежу буде збільшена чи зменшена згідно з умовами пункту 2.3 договору.
Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу передбачено, що строк поставки товару складає - 140 (сто сорок) календарних днів з моменту оплати позивачем частини вартості товару відповідно до умов підпункту 2.2.1 цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом було сплачено ТОВ «Карпатигаз» першу частину вартості товару згідно п.2.2.1 договору та платіжних доручень від 14 серпня 2013 року № 120 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року № 121 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №122 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №123 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №124 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №125 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №126 на суму 15 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №127 на суму 16 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року №128 на суму 16 000 000,00 гривень; від 14 серпня 2013 року № 129 на суму 16 000 000,00 гривень; від 15 серпня 2013 року № 130 на суму 12 288 729,71 гривень.
Позивачем здійснено оплату другої частини вартості товару в сумі 132 206 745,79 грн., 22.08.2014 року, що підтверджується платіжними дорученням від 22 серпня 2014 року № 137.
Відповідно до підпункту 2.2.3 договору купівлі-продажу, загальна вартість товару в розмірі 10,01 відсотка, що орієнтовно складає 33 081 983,91 гривень, що на день укладання Договору є еквівалентом 4 138 869.50 доларів США згідно з курсом Національного банку України, сплачується позивачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару і додаткової угоди до цього договору, що стосується визначення кінцевої вартості товару в порядку, визначеному в пункті 2.6 договору, а також надання документів, визначених в підпунктах 2.2.3.1 - 2.2.3.2 договору.
Звертаючись з первісним позовом ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» вказує, що позивачем повністю та належним чином виконано взяті на себе зобов'язання, проте відповідачем-1 у встановлений договором купівлі-продажу строк товар не поставлений, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Предметом первісного позову є вимога позивача за первісним позовом про зобов'язання ТОВ «Карпатигаз», як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзис АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором №3 про спільну діяльність від 10.06.2002 року в редакції додаткової угоди № 4 від 25 лютого 2011 року передати ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску серійний номер: МС 13259; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер: МС 13260; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер МС 13261, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП та стягнення 352 987 637,88 грн. неустойки за порушення строків поставки товару.
У свою чергу відповідач-1 заперечуючи проти позову вказав, що згідно з п. 3.5 договору купівлі-продажу право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару відповідно до умов даного договору. До повної оплати загальної вартості товару відповідач має право на притримання згідно зі ст.ст. 594-597 ЦК України. Враховуючи те, що позивач за первісним позовом не оплатив повну загальну вартість товару, відповідач притримав товар до повної його оплати на підставі п. 3.5 договору та ч.1 ст. 594 ЦК України, про що повідомлено позивача листом від 14.09.2015 року №14/09-11.
ПАТ «Укргазвидобування» звернулось із заявою про застосування наслідків пропущення строків позовної давності до вимог позивача щодо нарахування штрафу.
Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Карпатигаз» звернулися до ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» і зустрічним позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що договір купівлі-продажу №130814-01 від 14.08.2013 року, договір фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-С від 14.08.2013 року, договір купівлі-продажу №130814-02/КП від 14.08.2013 року укладені з метою отримання ТОВ «Карпатигаз» кредитних коштів, якими можна було б розрахуватися з постачальником за контрактом № СО/Ю-74 від 08.08.2012 року, укладеним між ТОВ «Карпатигаз» та корпорацією «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» на поставку турбінних компресорних агрегатів Маrs 90. Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» не придбавав майно для використання за його цільовим призначенням, адже, це майно використовується у нафтогазодобувній діяльності, якою не займається та не має права займатися як фінансова установа. На думку позивача, майно придбавалося ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» у ТОВ «Карпатигаз» з метою видачі кредитних коштів, поверталося у власність ТОВ «Карпатигаз» після сплати останнім кредиту та процентів за його користуванням у вигляді лізингових платежів. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Карпатигаз» зі сплати за договором лізингу лізингових платежів, які фактично складаються з тіла кредиту та процентів за користування кредитом, та зі сплати грошових коштів за договором № 130814-01/КП, сторонами були укладені договори поруки № 130814-02/П-Ю та № 130814-03/П-Ю від 14.08.2013 року з компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та договір поруки №130814-01/П-Ю/УГВ7861/20/2-13 від 14.08.2013 року з ПАТ «Укргазвидобування» як з поручителями, що зазвичай використовується фінансовими установами для забезпечення повернення кредитних коштів та інших сум при кредитуванні.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що оскільки у ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» відсутня ліцензія на надання кредитів за рахунок залучених коштів, наявність якої в даному випадку є обов'язковою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги», то договір купівлі-продажу № 130814-01/КП, договір лізингу, договір купівлі-продажу №130814-02/КП від 14.08.2013 року укладені з метою приховати інший правочин, а саме кредитний договір (фінансовий кредит), укладений сторонами з метою одержання позивачем за зустрічним позовом необхідних йому коштів для придбання майна, а тому просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу № 130814-01/КП від 14.08.2013 року, договір фінансового лізингу № 130814-01/ФЛ-Ю-С від 14.08.2013 року, договір купівлі-продажу № 130814-02/КП від 14.08.2013 року.
Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, відповідач за зустрічним позовом, зазначив, що відповідно до п. 14.1.97, ч. 14.1, ст. 14 Податкового Кодексу України лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень. Підпунктом в) вищевказаного пункту визначено, що зворотний лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг. Отже, господарська операція зворотного фінансового лізингу передбачена положеннями чинного законодавства та може використовуватися в господарській діяльності, а відтак підстави для визнання зазначених позивачем за зустрічним позовом договорів недійсними в зв'язку з їх удаваністю, на думку відповідача за зустрічним позовом, відсутні.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року відмовлено як у задоволенні первісного позову про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 352 987 637,88 грн., так і у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних позовів, виходячи з наступного.
Так, що стосується первісного позову про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 352 987 637,88 грн. судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та зобов'язується оплатити турбінні компресорні агрегати Маrs 90, вказані в додатку №1 до договору (товар) на умовах, визначених даним договором.
Згідно з п.3.2 договору строк поставки товару - не пізніше 140 календарних днів з моменту оплати покупцем частини вартості товару згідно з умовами п. 2.2.1 даного договору. Якщо покупець порушує умови оплати товару, визначені в п.2.2.1 даного договору, строк поставки товару продовжується на строк затримки оплати.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 15 серпня 2013 року позивачем за первісним позовом було сплачено ТОВ «Карпатигаз» першу частину вартості товару згідно п.2.2.1 договору купівлі-продажу.
Отже, враховуючи п.3.2 договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка товару мала б бути здійснена по 08.01.2014 року включно, оскільки з 02.01.2014 року по 07.01.2014 року є вихідними днями, а тому останній день строку виконання зобов'язання з поставки товару переноситься на наступний робочий день, з огляду на положення ч.5 ст. 254 ЦК України.
Згідно з п.3.3 договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акта приймання-передачі товару. Натомість, доказів того, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивачу за первісним позовом було поставлено обумовлений договором товар матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводів ТОВ «Карпатигаз», що відповідно до умов п.3.5 договору купівлі-продажу відповідач-1 має право на притримання передачі товару згідно зі статей 594-597 Цивільного кодексу України, тобто, до повної оплати вартості товару, оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд в п. 3.2 договору купівлі-продажу сторонами було визначений конкретний термін здійснення поставки товару, а саме 140 днів з моменту здійснення першої частини платежів.
При цьому, доводи ПАТ «Укргазвидобування» про те, що договором купівлі-продажу передбачена домовленість сторін зі здійснення купівлі-продажу речей, визначених родовими ознаками, тоді як на думку відповідача-2, позивач вимагає передачі йому індивідуально визначеного майна, а саме компресорів із зазначенням їх серійних номерів, що із укладеного договору не витікає, колегія суддів вважає обґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно з ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу щодо витребування обумовленого договором майна.
Статтею 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Відповідно до ч. 1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, покупець у разі відмови продавця передати проданий товар має право: відмовитися від договору купівлі-продажу; якщо такий товар - річ, визначена індивідуальними ознаками - витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП відповідач-1 за первісним позовом зобов'язався поставити позивачу за первісним позовом турбінні компресорні агрегати Маrs 90. Як вбачається з додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП (специфікація) продавець зобов'язався поставити турбінні компресорні агрегати (виробництва корпорації «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року у кількості 3 шт.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено Київським апеляційним господарським судом, умовами договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП не визначено індивідуальні ознаки турбінних компресорних агрегатів, зокрема не визначено серійні номери, чи якісь інші характерні ознаки, які б давали можливість вирізнити компресорні агрегати серед інших, виготовлених виробником. При цьому судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено суду, що придбані ним компресори є незамінними.
В той же час, позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати передати відповідно до умов договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску серійний номер: МС 13259; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер: МС 13260; турбінний компресорний агрегат (виробництва компанії «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» США) Маrs 90, 2013 року випуску, серійний номер МС 13261, посилаючись на те, що номери серійних агрегатів йому стали відомі під час здійсненого ним візуального обстеження майна в місці його зберігання.
Таким чином, оскільки, сторонами договору купівлі-продажу не обумовлено поставку вказаних позивачем турбінних компресорних агрегатів із зазначенням ним конкретних серійних номерів таких агрегатів, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що турбокомпресорні агрегати Маrs 90, які мали бути поставлені згідно з умовами цього договору, не відносяться до речей, визначених індивідуальними ознаками у розумінні ст. 184 ЦК України, та не можуть бути витребувані у відповідача-1 за первісним позовом, а тому правомірно було відмовлено судом у цій частині позову.
При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Карпатигаз», порушено умови договору купівлі-продажу в частині строків поставки товару. На переконання колегії суддів, поставка товару мала б бути здійснена по 08.01.2014 року включно.
В зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП в частині строків поставки товару, позивачем за первісним позовом на підставі п.7.2 договору було нараховано штраф в розмірі 352987637,88 грн. за період з 22.08.2014 року по 18.08.2015 року.
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу передбачено, що в разі прострочення поставки товару або його частини відповідачем, останній сплачує позивачу штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару.
За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як вірно вказав суд першої інстанції, умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Таким чином, колегія суддів погоджується, що штрафні санкції можуть бути нараховані позивачем за первісним позовом лише з 09.01.2014 року, в межах шестимісячного строку, а саме по 08.06.2014 року.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач за первісним позовом безпідставно нарахував штрафні санкції в порушення ч.6 ст.232 ГК України за період з 22.08.2014 року по 18.08.2015 року, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні штрафу в розмірі 352987637,88 грн. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, для стягнення штрафних санкцій за період з 09.01.2014 по 08.06.2014 року позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності, про що ПАТ «Укргазвидобування» було подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.
Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна».
Що стосується зустрічного позову ТОВ «Капатигаз» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу судова колегія зазначає наступне.
Обгрунтовуючи зустрічну позовну вимогу про визнання недійсними договору купівлі-продажу №130814-01/КП від 14.08.2013 року, договору фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-С від 14.08.2013 року, договору купівлі-продажу №130814-02/КП від 14.08.2013 року ТОВ «Карпатигаз» послалося на те, що вказані договори укладені з метою приховати інший правочин, а саме: кредитний договір (фінансовий кредит) для отримання ТОВ «Карпатигаз» кредитних коштів у ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» для проведення розрахунків з виробником за придбані у нього компресорні агрегати. Неможливість укладення між ТОВ «Карпатигаз» і ТОВ «Сбербанк лізинг Україна» кредитного договору напряму обумовлена тим, що у ТОВ «Сбербанк лізинг Україна» відсутня ліцензія на надання кредитів за рахунок залучених коштів, наявність якої обумовлена Законом України «Про фінансові послуги».
На підтвердження своїх вимог позивач за зустрічним позовом вказує, що діючим цивільним законодавством така операція як зворотний лізинг не передбачена, сторони мали на меті укладення саме кредитного договору, що підтверджується здійсненими оплатами. Так, 15.08.2013 року відповідач за зустрічним позовом перерахував 165 288 729,71 грн. на рахунок позивача за зустрічним позовом на виконання договору купівлі-продажу № 130814- 01/КП від 14.08.2013 року. 15.08.2013 року позивач за зустрічним позовом перерахував 165 531 609,05 грн. на рахунок відповідача за зустрічним позовом на виконання договору фінансового лізингу № 130814-01/ФЛ-Ю-С від 14.08.2013 року. 22.08.2013 року відповідач за зустрічним позовом перерахував 132 206 745,79 грн. на рахунок позивача за зустрічним позовом за договором купівлі-продажу №130814-01/КП, які були направлені в якості оплати за турбінні компресорні агрегати на рахунок компанії «Solar Turbines International Company» за договором поставки згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 22 серпня 2013 року № 6 в сумі 540 316,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, підписавши оспорювані договори, позивач за зустрічним позовом, повністю погодився з їх змістом та усвідомлював наслідки їх укладення.
Відповідно до ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Для визнання удаваного правочину недійсним необхідним є наявність обставин, які свідчать про те, що такий договір суперечить закону.
Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу № 130814-01/ФЛ-Ю-0 від 14.08.2013 у відповідності з вимогами лізингоодержувача (ТОВ «Карпаригаз») лізингодавець (ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна») зобов'язаний придбати у власність на умовах передбачених контрактом (договір купівлі-продажу), майно, що зазначене у специфікації (додаток №1 до договору), та передати лізингоотримувачу це майно за плату в якості предмету лізингу на умовах договору, в тимчасове володіння та користування.
Відповідно до п. 3.1 договору фінансового лізингу від 14.08.2013 року № 130814-01/ФЛ-Ю-0, строк лізингу становить 36 місяців, але в будь якому випадку не може становити менше одного року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, законодавства про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Лізингоотримувач, відповідно до п. 2.3 договору фінансового лізингу зобов'язується прийняти майно в лізинг та в формі лізингових платежів відшкодувати ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» витрати, понесені ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» внаслідок придбання майна, а також оплатити винагороду ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 року № 723 лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, аналізуючи умови спірних договорів та наведені норми законодавства, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що предмет договору фінансового лізингу відповідає поняттю та змісту фінансового лізингу, наведеного в Законі України «Про фінансовий лізинг».
Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем за зустрічним позовом, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не доведено, що договір фінансового лізингу від 14.08.2013 року № 130814-01/ФЛ-Ю-О не відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» чи іншим нормативно-правовим актам, які регулюють відносини фінансового лізингу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 14.08.2013 року № 130814-ОІ/ФЛ-Ю-О між ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» та ТОВ «Карпатигаз» укладено договір купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01 /КП.
Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП, ТОВ «Карпатигаз» поставляє, а ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» приймає і зобов'язується оплатити турбінні компресорні агрегати Маrs 90, що зазначені в додатку № І до договору, на умовах визначених в цьому договорі.
Згідно умов ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01 /КП передбачено, що товар (турбінні компресорні агрегати Маrs 90) придбаний з метою передачі в лізинг у відповідності з договором фінансового лізингу від 14.08.2013 року № 130814-01/ФЛ-Ю-О.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет договору купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП відповідає вимогам законодавства, що регулює відносини в сфері купівлі-продажу.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що договір купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року № 130814-01/КП не відповідає вимогам чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту укладених договорів купівлі-продажу та лізингу, власник майна (позивач за зустрічним позовом) спочатку продає його майбутньому лізингодавцю (відповідач за зустрічним позовом), а потім сам отримує в лізинг цей об'єкт у покупця, тобто одна і та ж особа (початковий власник) виступає і як продавець, і як лізингоодержувач.
Відповідно до ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарська операція зворотного фінансового лізингу передбачена положеннями чинного законодавства і йому не протирічить.
Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що оспорювані ним договори становлять єдиний договір фінансового кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, за кредитним договором у користування передаються грошові кошти, а за договором лізингу, у відповідності до ч. 1 ст. 806 ЦК України одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вірно вказав місцевий господарський суд, відповідно до оспорюваних договорів, в користування мають передаватися турбінні компресорні агрегати Маrs 90, та правова природа оскаржуваних договорів відповідає договору купівлі-продажу та договору лізингу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» має право надавати послуги з фінансового лізингу, що підтверджується довідкою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2010 року серія ФЛ №437, а також недоведеність позивачем за зустрічним позовом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що спірні договори суперечать вимогам чинного законодавства України, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні зустрічного позову. Як встановлено судом апеляційної інстанції, підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу №130814-01/КП, договору фінансового лізингу №130814-01/ФЛ-Ю-С від 14.08.2013 року та договору купівлі-продажу №130814-02/КП від 14.08.2013 року відсутні, а тому господарським судом міста Києва правомірно було відмовлено у задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, ані ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна», ані ТОВ «Карпатигаз» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявлених позовів. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Сбербанк Лізинг Україна» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сбербанк Лізинг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі № 910/21720/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі № 910/21720/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/21720/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова