Справа № 638/12822/14-ц
Провадження №2/638/1631/16
15.07.2016 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шестака О.І.,
при секретарі - Демченко І.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрiчним позовом Пiвневої Юлiї Львiвни до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги - приватний нотарiус Харкiвського мiського нотарiального округу Сульженко Ж.О., орган опiки та пiклування при Адмiнiстрацiї Дзержинського району Харкiвської мiської ради про застосування позовної давностi до кредитного договору, визнання iпотечного договору недiйсним, визнання договору про вiдступлення права вимоги недiйсним в частинi вiдступлення права вимоги, застосування мораторiю на стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в iноземнiй валютi, -
Позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив стягнути з вiдповiдачiв в солiдарному порядку заборгованiсть за кредитним договором №ML-701/854/2007 вiд 24.09.2007 р. в розмiрi 6923365,63 грн. на користь позивача; в рахунок погашення заборгованостi за кредитним договором №ML-701/854/2007 вiд 24.09.2007 р. в розмiрi 6923365,63 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якiй особi-покупцевi предмету iпотеки за іпотечним договором №РСL-701/854/2007 вiд 24.09.2007 р., а саме: квартири загальною площею 75,1 кв.м., житловою 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 i належить ОСОБА_1 на правi власностi; витрати, пов'язанi зi збереженням i реалізацією предмета iпотеки стягнути з ОСОБА_1; встановити початкову цiну предмета іпотеки, а саме: квартири загальною площею 75,1 кв.м., житловою 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 i належить ОСОБА_1 на правi власностi, не нижчому за звичайнi ціни на цей вид майна на пiдставi оцiнки, проведеної суб'єктом оціночної дiяльностi на час продажу; з метою збереження предмета iпотеки до її реалізації передати предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 75,1 кв.м., житловою 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 i належить ОСОБА_1 на правi власностi в управлiння ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на перiод до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вiльного доступу до нерухомого майна, замiни замкiв, а також укладання договорiв на охорону зi спецiалiзованими пiдприємствами; виселити ОСОБА_1 i інших мешканців, якi зареєстрованi i проживають в квартирi, зі зняттям з реєстраційного обліку; стягнути з вiдповiдачiв на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовi витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 24.09.2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» (яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-701/854/2007, згідно з яким відповідачка отримала кредит в розмірі 98999,91 швейцарських франків строком до 24.09.2027 р., зі сплатою процентів в порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, визначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором.
Позивач вказує, що умовами кредитного договору було визначено, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється відповідачем щомісяця в розмірі та .строки, визначені в Графіку Платежів (додаток №1 до Кредитного договору).
Зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_1 не виконані, зокрема, не виконується Графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків; не погашено належні до сплати суми кредиту. Станом на 29.05.2014 р. заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту за кредитним говором складає 96743,26 Швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2014 р. (1 Швейцарський франк = 13,09662 грн.) складає 1267009,71 грн.
Посилаючись на умови договору, позивач вказує, що заборгованість за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 14.09.2007 р. складає 6923365,63 грн., на підтвердження чого надає розрахунок, а також вказує, що в разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за кредитним договором.
Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. був укладений договір іпотеки № РСL-701/854/2007 від 24.09.2007 р., відповідно до п. 1.1. якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань Іпотекодавець надав в іпотеку Іпотекодержателю - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вказує, що п. 6.1 іпотечного договору передбачено, що за рахунок предмета іпотеки позивач може задовольнити всі боргові зобов'язання, не сплачені ОСОБА_1, і вимоги стосовно повного відшкодовування всіх збитків, завданих порушенням відповідачем його зобов'язань за договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених позивачем в зв'язку із реалізацією його права.
Представник банку зазначає, що 24.09.2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено договір поруки №SR-701/854/2007 між.ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору поруки ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (ОСОБА_1) його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Також п. 1.2 ст. 1 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Позивач вказує, що в подальшому на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 р. і договору відступлення права вимоги від 12.11.2010 р., банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладеним між банком в ОСОБА_1 Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором та договором іпотеки.
12.11.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрiчним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги: приватний нотарiус ХМНО Сульженко Ж.О, Орган опiки та пiклування при Адмiнiстрацiї Дзержинського району ХМР, в якому просила застосувати позовну давність до кредитного договору №ML-701/854/2007 вiд 24.09.2007 р.; визнати договiр іпотеки №РСL-701/854/2007 вiд 27.09.2007 р. недiйсним; визнати договiр про відступлення права вимоги вiд 12.11.2010 р. недiйсним в частинi відступлення права вимоги; застосувати мараторiй на стягнення майна ОСОБА_1 (квартира за адресою: АДРЕСА_1), наданого як забезпечення кредиту в iноземнiй валютi; судовi витрати покласти на вiдповiдачiв.
В обґрунтування зазначених вимог ОСОБА_1 вказала, що умовами укладеного між нею і банком договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання ОСОБА_1 окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Посилаючись на норми ЦК України, ОСОБА_1 вказує, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
ОСОБА_1 зазначає, що з розрахунку заборгованості, наданого первісним позивачем, вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» отримав останій платіж від неї 24.11.2008 р. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
ОСОБА_1 вважає, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, оскільки строк позовної давності сплинув.
Позивачка за зустрічним позовом вказує, що оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно було здійснюватися нею частинами в сумі, визначеній погодженим сторонами графіком щомісячно, а останній платіж вона провела 24.11.2008 р., то початком перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли ОСОБА_1 повинна була сплатити черговий платіж, тобто 24.12.2008 р., однак не сплатила його, а тому загальна позовна давність повинна застосовуватись до кожного щомісячного платежу, який був визначений в договорі, і обчислювати її треба з моменту невнесення ОСОБА_1 чергового платежу, а саме - 24.12.2008 р.
Таким чином, вказує ОСОБА_1, строк, в межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, закінчився в грудні 2011 р., проте ЗАТ «ОТП Банк», пропустивши строк позовної давності, продав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 р. права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори. Вказаний договір вступив в законну силу 12.11.2010 р., при цьому, всупереч пп.4.3 ст.4 цього договору, боржник і поручитель не були повідомлені про укладення цього договору.
ОСОБА_1 зазначає, що строк закінчення позовної давності наступив 24.12.2011 р. Однак ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом лише в вересні 2014 р. Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), ОСОБА_1 вважає право первісного позивача на отримання від неї суми боргу по кредитному договору недоведеним і таким, що не підлягає захисту в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Крім того, вказує ОСОБА_1, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
ОСОБА_1 також вважає, що договір іпотеки №РСL-701/854/2007 від 27.09.2007 р. був укладений з порушенням прав малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, при передачі майна в іпотеку, а саме: відсутність згоди органу опіки та піклування, оскільки як на час оформлення квартири в іпотеку, так і на сьогоднішній день, дитина проживає за адресою предмета іпотеки та іншого житла у власності членів його сім 'ї немає. Вказаний договір іпотеки укладений сторонами всупереч вимогам законодавства України без відповідного на це дозволу Органу опіки та піклування. Передання зазначеної вище квартири в іпотеку в подальшому могло унеможливити користування цим нерухомим майном неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Також ОСОБА_1 вказує, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом, що належить її сім'ї, і загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м., тому дана квартира підпадає під обов'язкові умови, визначені ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 03.06.2014 р.
ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що позивачем за первісним позовом не виконано вимогу договору купівлі-продажу кредитного портфелю щодо зобов'язання повідомити боржників/поручителів про укладення цього договору протягом 20 робочих днів з дати набрання чинності.
Крім того, відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
ОСОБА_1 також вважає, що розрахунки заборгованості за кредитним договором не відображають ставок та сум, які бралися за основу при розрахунках, періоду нарахування боргу з урахуванням погашених сум, якщо такі мали місце. В витягу із додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та розрахунків заборгованості, наданих первісним позивачем в обґрунтування позовних вимог, вбачаються невідповідності.
14.01.2015 р. начальником служби у справах дітей Дзержинського району до суду було надано заперечення проти позову, в якому зазначено, що згідно Рішення 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 №381/11 «Про внесення змін до положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» та Рішення 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 №381/11 «Про внесення змін до положення виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання» повноваження вирішення відповідно до законодавства України з питань опіки та піклування щодо дітей в тому числі по захисту майнових і житлових прав дітей делеговані Управлінню служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.
В зв'язку з викладеним представник третьої особи просить замінити третю особу по цивільній справі №638/12822/14-ц провадження № 2/638/5416/14 Орган опіки та піклування при Адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради на Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.
Представник Служби у справах дітей Дзержинського району вважає позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не можуть бути задоволені, оскільки якщо відповідачів буде визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, вони будуть вимушені вибути на нове місце мешкання разом з дітьми, їх діти автоматично втратять право користування житлом, що суперечить ст.ст. 8, 14 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. З Конвенції про права дитини, а отже зняття з реєстрації, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування порушує права дитини.
В судовому засіданні від 14.01.2015 р. судом на місці ухвалено замінити третю особу.
23.03.2015 р. представником ОСОБА_1 до суду подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій він просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №ML-701/854/2007 від 24.09.2007 р. і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, наводячи в обґрунтування вказаної вимоги ті самі обставинами, якими мотивує вимоги по зустрічному позову в частині застосування позовної давності до кредитного договору.
Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з'явився, до суду подав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував в повному обсязі.
ОСОБА_1, а також її представник в судове засідання не з'явились, представником ОСОБА_1 до суду було подано заяву про здійснення розгляду справи за їх відсутністю.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, судові повістки, надіслані на останню відому судові адресу місця проживання або місцезнаходження відповідача, повернулись без вручення адресату, що свідчить про його відсутність за останнім відомим місцем проживання чи знаходження, заяву про зміну свого місця проживання або місцезнаходження відповідач суду не надавав, тому, в силу ч. 1 ст. 77 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце слухання справи.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Шевченківського району - в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву, якою повідомив, що в зв'язку зі зміною назв адміністративних районів м. Харкова, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2016 р. №130/16 «Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» структурний підрозділ Управління служба у справах дітей Дзержинського району перейменований на «службу у справах дітей Шевченківського району»; просив вважати службу у справах дітей Шевченківського району Управління представником третьої особи по цій справі.
Також представником служби у справах дітей Шевченківського району до суду було направлено повідомлення, яким в повному обсязі підтримується заперечення Служби у справах дітей Дзержинського району проти позову по справі №638/12822/14-ц від 12.01.2015 №13.
Третя особа приватний нотарiус ХМНО Сульженко Ж.О. в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, для її повідомлення про час і місце слухання справи за останньою відомою суду адресою було надіслано судову повістку, яка повернулась до суду без вручення адресату з відміткою про повернення за не запитом.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» необхідно відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до кредитного договору № МL-701/854/2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») і ОСОБА_1 24.09.2007 р., ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 98999,91 швейцарських франків строком до 24.09.2027 р., зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки №РСL-701/854/2007 від 27.09.2007 р., відповідно до пункту 1.1. якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань іпотекодавець надав в іпотеку іпотекодержателю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира, загальною площею 75,1 кв.м., житловою 36,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.07.2007 р., виданого Дзержинською районною радою в м. Харкові, та зареєстрований Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 06.07.2007 р., реєстраційний номер 19664462, номер запису 87903 в книзі 1.
Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки, Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати Іпотекодавцем Іпотекодержателю будь-якої суми в такому розмірі, в такій валюті, в такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за ст. 5 договору іпотеки; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором і договором іпотеки.
Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель може задовольнити всі боргові зобов'язання, не сплачені Іпотекодавцем, і вимоги стосовно повного відшкодовування всіх збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем його зобов'язань за договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем в зв'язку з реалізацією його прав за договором іпотеки.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по Кредитному договору 24.09.2007 р. було укладено Договір поруки №SR-701/854/2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору поруки, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
Пунктом 1.2 ст. 1 договору поруки передбачено, що поручитель (ОСОБА_2) та боржник (ОСОБА_1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
ОСОБА_1, в свою чергу зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошт у строки, зазначені в кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. кредитного договору, з підпунктами).
Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів (додаток №1 до Кредитного договору).
Згідно з п. 1.4. частини 2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в розмірі 3,99% фіксований відсоток + FIDR % річних.
Відповідно до п. 4.1.1. ст. 3 частини 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочення, пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.
Відповідно до п. 1.9. кредитного договору, в разі порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за кредитним договором.
Зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_1 не виконані, зокрема не виконується Графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем за первісним позовом, станом на 29.05.2014 р. заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-701/854/2007 складає 6923365,63 грн., з яких: сума кредиту в розмірі 96743,26 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2014 р. (1 швейцарський франк = 13,09662 грн.) складає 1 267009,71 грн.; сума процентів в розмірі 16942,24 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2014 р. (1 швейцарський франк = 13,09662 грн.) складає 221886,08 грн.; сума пені в розмірі 414952,09 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2014 р. (1 швейцарський франк = 13,09662 грн.) складає 5434469,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення ? невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
З п. 7.3 частини 2 кредитного договору вбачається, що сторони визначили строк дії договору ? до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.
Пунктом 2 частини 1 кредитного договору визначено кінцевий строк повернення кредиту ? до 24.09.2027 р.
З п. 4 частини 1, пп. 1.5.1.1 п. 1.5.1 частини 2 кредитного договору вбачається, що сторонами були встановлені строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, в розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів.
Згідно із умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити неустойку за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
В разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як підтверджується матеріалами справи, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 на користь банку було здійснено 24.11.2008 р.
Відповідно до умов Додаткового договору №1 до кредитного договору №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р., укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 24.12.2008 р., сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, зокрема до п. 2.1.3., згідно якого банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують на момент укладання цього Додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між банком та позичальником чи між банком та третіми особами в майбутньому (надалі -Вимога). При цьому, зобов'язання позичальника, щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому Додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «ОТП Банк» скористався правом дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань, що передбачено умовами п. 2.1.3. Додаткового договору №1 до кредитного договору №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р., укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 24.12.2008 р. та звернуся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки №РСL-701/854/2007 від 24.09.2007 р.
18.12.2009 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на Договорі іпотеки №РСL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. було вчинено виконавчий напис №12380 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2).
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.3. глави 16 розділу 2 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що з 18.12.2009 р. ПАТ «ОТП Банк» змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р., скориставшись правом вимоги дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено в ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як вже було зазначено, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору ? до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність строком у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, суд зазначає, що строк позовної давностi щодо вимог за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. сплинув 18.12.2012 р.
З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2013 р. старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції за заявою ПАТ «ОТП Банк» було відкрите виконавче провадження №37213379 з виконання вищевказаного виконавчого напису №12380, виданого 18.12.2009 р. про звернення стягнення на нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
08.02.2014 р., відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ виконавчий напис №12380, виданий 18.12.2009 р., повернуто стягувачеві - ПАТ «ОТП Банк».
Тобто, протягом 2013 - 2014 рр. саме ПАТ «ОТП Банк» було використано право вимоги за кредитним договором та направлено до виконання виконавчий напис нотаріуса №12380, виданого 18.12.2009 р.
З договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 р. і договору відступлення права вимоги від 12.11.2010 р. вбачається, що продавець (ПАТ «ОТП Банк») продає покупцю (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») права вимоги на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в Додатку 1 до цього договору).
З додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» продав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором №ML-701/854/2007, боржником за яким є ОСОБА_1, поручителем - ОСОБА_2
Проте належної копії Додатку 1 до вказаного договору купівлі - продажу кредитного портфелю суду не надано.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом не приймається до уваги наданий та завірений підписом представника позивача Витяг з Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року, як такий, що не відповідає вимогам норм ст. ст. 60, 64 ЦПК та зазначається, що оригінал договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року, договір відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року було витребувано ухвалою про витребування доказів від 14.07.2015 року.
Однак вимоги суду позивачем проігноровані.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року і договору відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, ПАТ «ОТП Банк» не було відступлено, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» не було прийнято право вимоги за Кредитним договором і Договором іпотеки, укладеним між Банком та ОСОБА_1, а отже ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не отримало право вимоги до Боржника за кредитним договором та договором іпотеки.
Таким чином, Позивач не отримав права на стягнення боргу з позичальника та поручителя.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Проте у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту ПАТ «ОТП Банк», відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.
Якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 р. по справі за № 6-990цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутності, при цьому не надав суду жодних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску ним строків позовної давності.
Таким чином, суд вважає доведеним, що строк позовної давностi щодо вимог за кредитним договором №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. сплинув 18.12.2012 р., а позивач за первинним позовом не отримав права на стягнення боргу з позичальника та поручителя та не має права на позов, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в повному обсязі.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Посилання ОСОБА_9 на ту обставину, що при укладенні договору іпотеки № №РСL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. було порушено права її малолітніх дітей ОСОБА_4С,. ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, внаслідок відсутності згоди органу опіки та піклування, що є порушенням законодавства України, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, відповідно до довідки Дзержинського РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ у Харківській області №17/8684 від 13.12.2014 р., у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 При цьому, відповідно до форми «Б», реєстрація вказаних осіб у вказаній квартирі відбулась 21.11.2009р., тобто вже після укладання кредитного договору №МL-701/854/2007 від 24.09.2007 р. та Договору іпотеки №РСL-701/854/2007 від 24.09.2007 р.
Згідно Довідки №9 ТОВ "СК Пратер", в квартирі №70, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 191-А, місцепроживання будь-яких осіб не зареєстровано.
Натомість, на момент укладання Кредитного договору та Договору іпотеки ОСОБА_1 було зазначено власне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також ст.ст. 17, 18 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 177 СК України, орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Оцінюючи в сукупності подані сторонами докази, суд вважає недоведеною ту обставину, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми проживали у спірній квартирі. Будь-яких належних та допустимих доказів (відомостей з дошкільного навчального закладу, медичних установ, тощо) на підтвердження того, що малолітні діти станом на вересень 2007 р. проживали в квартирі за спірною адресою, користувалися цим житлом, матеріали справи не містять і позивачем до суду не надано.
07.06.2014 р. набув чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з п. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
З п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України вбачається, що мораторій - це відстрочення виконання зобов'язання.
Отже, мораторій - це відстрочення виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак, установлений ЗУ "Про мораторій ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з п. 4 ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України по справі №6-57цс15 від 27.05.2015 р., яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Враховуючи наведене та з урахуванням тієї обставини, що позовні вимоги за первісним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не підлягають задоволенню, суд зазначає про неможливість задоволення позовних вимог про застосування норм ЗУ "Про мораторій ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" за зустрічним позовом ОСОБА_1
Доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 р. в частині відступлення права вимоги також спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, і є такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 57-60, 122, 209, 360-7 ЦПК України, ст. ст.16, 256 - 258, 266, 267, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання iпотечного договору недiйсним, визнання договору про вiдступлення права вимоги недiйсним в частинi вiдступлення права вимоги, застосування мараторiю на стягнення майна.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий: