Справа № 521/8014/16-к
Пр-ня по справі № 1-кп/521/521/16
22 липня 2016 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
прокурор - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_4
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Одеса; офіційно не працевлаштованого; не одруженого; що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимий: останній раз вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 18.12.2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (звільнився 04..02.2014 року)
у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, 08.04.2016 року, о 20 годині діючи з прямим умислом направленим на заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку 82-а по вул.. Середня в м. Одесі намагався таємно викрасти майно ОСОБА_6 , яке знаходилося в автомобілі ВАЗ-2101, держномер НОМЕР_1 , на загальну суму 2 500 гривень. Проте ОСОБА_5 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був затриманий працівниками поліції.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав повністю, пояснивши що на стоянці біля магазину вдерся до автомобіля з якого намагався викрасти магнітолу, проте одразу був затриманий працівниками поліції. У скоєному каявся.
З урахуванням думки учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежено дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які необхідні для вирішення питань, передбачених ст. 374 КПК України (матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та затримання обвинуваченого). При цьому, судом з'ясовано правильність розуміння сторонами обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх шляхом досліджування документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
- 08.04 2016 року була отримана заява від ОСОБА_6 щодо скоєння злочину ( протокол від 08.04.2016 року, витяг з повідомлення оператора 102 від 08.04.2016 року);
- вартість майна, яке намагався викрасти обвинувачений становить 2500 гривень (накладна від. 08.04.2016 року);
- речові докази - магнітола та регістратор передані на зберігання потерпілій особі, а брелок, металевий предмет «вороток», мобільний телефон «Нокиа», маячний ключ знаходяться в розпорядженні сторони обвинувачення (протокол огляду місця події від 08.04.2016 року, клопотання про арешт майна від 09.04.2016 року, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно від 18.04.2016 року; зберігальна розписка потерпілого від 14.04.2016 року);
- потерпілий відмовився від цивільного позову (заява від 14.02.2016 року);
- обвинувачений був затриманий 08.04.2016 року, 11.04.2016 року йому обрано запобіжний заход у вигляді тримання від вартою з можливістю внесення застави, 04.05.2016 року обвинувачений був звільнений з-під варти в зв'язку з внесенням застави ( протокол затримання від 09.04.2016 року, ухвала слідчого судді від 11.04.2016 року, лист ОУВП (№21) від 23.05.2016 року; копія квитанції про сплату застави від 04.05.2016 року)
- обвинувачений вважається раніше судимим (лист Суворівського районного суду м. Одеси від. 21.04.2016 року, вимога від 11.04.2016 року); не перебуває на обліку в КУ «ООМЦПЗ» (довідка від 21.04.2016 року та 20.04.2016 року); є учасником програми замісної терапії на базі Міського протитуберкульозного диспансеру та потребує щоденного прийому медичних препаратів (копія довідки № 207 від. 04.02.2016 року - строк дії 04.02.2017 року).
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.3 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України - не закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.
Відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом'якшують покарання - щире каяття.
Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.
При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік - 35 роки та соціальне положення - не працює та не одружений; його стан здоров'я - учасник програми замісної терапії на базі Міського протитуберкульозного диспансеру та потребує щоденного прийому медичних препаратів відповідно до спільного наказу МЗ та МВС України № 821/937/1549/5/156 від. 22.10.2012 року; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання та вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.3 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України з урахуванням ст. 68 КК України у вигляді позбавлення волі, що виправлення ОСОБА_5 можливо без відбування покарання та вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК України.
З урахуванням поведінки обвинуваченого під час судового розгляду справи (явка в судові засідання) та призначеного покарання суд вважає за можливе запобіжний заход не змінювати.
Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне об'єкти злочину за провадженням вважати повернутим законному власнику; предмети, яке підшукані для використання як знаряддя злочину: металевий предмет «вороток», ключ - конфіскувати; мобільний телефон та брелок - повернути власнику.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 337, 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Застосувати дію ст.ст. 75 та 76 КК України та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
Запобіжний захід вважати продовженим до набрання чинності вироку суду, після чого кошти з депозитного рахунку територіального управління ДСА в Одеській області у розмірі тринадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень, внесені згідно квитанції від 04 травня 2016 року - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Початок строку відбування покарання рахувати з дня оголошення вироку.
Об'єкти злочину - вважати повернутими законному володільцю, предмети, яке підшукані для використання як знаряддя злочину: металевий предмет «вороток», ключ - конфіскувати; мобільний телефон «Нокіа», чорного кольору та брелок сигналізації «Пантера» - повернути ОСОБА_5 .
Зарахувати в порядку ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_5 строк, протягом якого він був тимчасово залишений в місцях попереднього ув'язнення в межах кримінального провадження, в період з 08.04.2016 року по 04.05.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка перебуває під вартою з дня отримання копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня надсилається потерпілій особі, яка не була присутня в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1