донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.08.2016 справа №905/2951/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського судуДонецької області
від24.03.2016 р. (підписано 24.03.2016 р.)
у справі№ 905/2951/15 (суддя Тоцький С.В.)
за позовомДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Красноармійськ, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область
простягнення заборгованості в розмірі 1 204 645,52 грн.
У листопаді 2015 року до господарського суду звернулось Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Красноармійськ, Донецька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 204 645,52 грн.
Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути заборгованість в розмірі 981 747,59 грн., пеню в розмірі 106 028,74 грн.,3% річних в розмірі 7 100,86 грн. та інфляційні в розмірі 6 616,98 грн. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача суми боргу, а також інфляційних та 3% річних за період проведення АТО на території користування орендованим майном.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права України, а також те, що судом не в повній мірі досліджено та надано належної правової оцінки обставинам справи, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на незастосування судом норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Представники позивача в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в попередньому (21.06.2016р.) судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі. В судове засідання 01.08.2016р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір оренди майна №3/06 від 08.07.2013 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно, за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Анадоль, що обліковується на балансі філії "Маріупольська ДЕД" позивача, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 07.06.2013р.: 4 125 111,00 грн. (п. 1.1 Договору).
Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною оцінкою (п.2.1 Договору).
Згідно п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником майна залишається позивач, а відповідач користується ним протягом строку дії Договору оренди.
Відповідно до умов п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки і становить за перший місяць розрахунку 34 341,56 грн. без ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих позивачем рахунків.
Орендна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 100% щомісяця не пізніше 17 числа місяця наступного за звітнім, відповідно до наданих позивачем рахунків (п.3.2 Договору).
Відповідно до п.4.2 Договору, відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок позивача орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає позивач (якщо такі надаються).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.8.1).
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 08.06.2016р. (п. 9.1).
Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди майна №3/06 від 08.07.2013 р., що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 1 099 367,53 грн., 3% річних в розмірі 7 290,24 грн. та пені в сумі 97 987,75 грн.
Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Красноармійськ, Донецька область судом першої інстанції були задоволені в повному обсязі.
Проте судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Укладений між сторонами Договір є належною у розумінні ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, зокрема, права позивача на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено і в ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Разом з тим, норма ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", в редакції, що діяла у спірний період, скасовує орендну плату за користування державним та комунальним майном на вказаний період проведення антитерористичної операції для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Зміст ст. 1 вищенаведеного Закону визначає період проведення антитерористичної операції, який охоплює період формування стягуваної заборгованості з орендної плати в межах даної справи, територію проведення антитерористичної операції, що визначається населеними пунктами, визначеними у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, яким охоплюється місце розташування спірного майна.
Спеціальність означених законодавчих приписів по обмеженню по відношенню до вищенаведених норм відносно обов'язку сплати орендної плати за користування комунальним майном зумовлена п. 3 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VI від 02.09.2014р.
ОСОБА_5 відповідно до п. 1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулося 14.04.2014р. у "Голосі України" №197 та за своєю сутністю в частині вищенаведених норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування комунальним майном впродовж відповідного періоду, коло яких (орендарів - суб'єктів означеного спеціального права) визначається суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону).
Таким чином, спірна орендна плата скасовується виключно на підставі закону, який безпосередньо пов'язує початок такого обмеження з моменту набрання чинності Указу Президента України від 14.04.2014 року за №405/2014, а Кабінету Міністрів України надає повноваження по визначенню території, де проводилися відповідні заходи АТО. Проте такі повноваження КМУ не впливають на наявність самого скасування орендної плати або дію його в часі.
Прийняттям розпорядження №1053-р від 30.10.2014р. Кабінет Міністрів України виконав покладений на нього обов'язок та за територіальною ознакою встановив коло суб'єктів, яким, зокрема, Законом України №1669-VI від 02.09.2014р. надане спеціальне право щодо звільнення від орендної плати за користування комунальним майном.
До зазначеного переліку включене с. Анадоль Волноваського району Донецької області, де розташоване спірне орендне майно та де відповідач здійснює свою господарську діяльність, що зумовило персональне набуття останнім означеного тимчасового права з огляду на приписи ч. 2 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VII від 27.02.2014р.
Оскільки ані ОСОБА_5 України №1669-VI від 02.09.2014р., ані ОСОБА_5 України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VII від 27.02.2014р. не передбачають можливості (повноважень) Кабінету Міністрів України скасування або обмеження у інший спосіб встановленого законами України прав, отже подальше прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. (незалежно від результатів його оскарження в межах адміністративного судочинства) про зупинення дії розпорядження №1053-р від 30.10.2014р. жодною мірою не впливає на наявність і існування у визначеного на той момент належним чином кола суб'єктів спеціальних прав, передбачених Законом №1669-VI від 02.09.2014р.
Отже у суду першої інстанції на момент розгляду справи в силу вимог ст. 8 Конституції України та ч. 2 ст. 4 ГПК України були відсутні підстави для незастосування затвердженого визначеним розпорядженням КМУ №1053-р від 30.10.2014р. переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Апеляційним судом також враховується, що зупинення дії актів Уряду в силу п.15 ч.1 ст.106 Конституції України та ч.6 ст.49 Закону України №794-VII від 27.02.2014р. може бути здійснено лише Президентом України.
Між тим, суд першої інстанції означених норм матеріального права не застосував, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.
Крім того, розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року за № 1275-р фактично повторно затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до складу якого також увійшло місце розташування відповідача.
За таких підстав, з огляду на розташування орендованого майна відповідач здійснює свою господарську діяльність з користування таким майном що належить до державної власності на території с. Анадоль Волноваського району Донецької області, який входить до визначеного розпорядженням КМУ №1053-р від 30.10.2014р. (02.12.2015 року за № 1275-р) відповідного Переліку населених пунктів, а період формування стягуваної заборгованості (14 квітня 2014 року - квітень 2015 року) охоплений періодом, визначеним ст. 1 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р., остільки в силу ст. 7 цього Закону позивач як Орендодавець не мав права на отримання тимчасово скасованої орендної плати, а у відповідача, відповідно, не було обов'язку впродовж періоду формування стягуваної заборгованості сплачувати таку орендну плату.
За таких обставин, дії спеціальної норми ст. 7 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р. суд в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України не може примушувати відповідача до виконання необов'язкових для нього дій і застосовувати негативні наслідки невиконання цих дій.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не дослідив періоду формування стягуваної заборгованості, вищенаведених вимог закону та безпідставно поклав обов'язок по сплаті орендної плати за спірні періоди з 14.04.2014 року по жовтень 2014 року, квітень - травень 2015 року за Договором на відповідача.
Судова колегія вважає також безпідставними посилання суду першої інстанції, що спірне майно не є державним саме через набуття на нього права власності позивача за наступних підстав.
Згідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Позивач утворений як Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" та Наказу Державної служби автомобільних доріг України від 16.03.2011р. № 73 визнається за типом Публічним акціонерним товариством, що зазначено в його найменуванні та статуті.
Підприємство засновано з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації. (п. 1.1, 2.1 Статуту позивача).
Згідно до п. 4.2 Статуту позивача, майно позивача складається з майна, що передається засновником в господарські відання та іншого майна, набутого позивачем на засадах, не заборонених законом та цим Статутом. Власником майна, переданого до господарського відання позивача залишається засновник.
Єдиним засновником позивача є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", власником 100% акцій якого є держава.
За змістом Статуту ПАТ "ДАК "АДУ" засновником компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України. Приватизації зазначеного товариства не було проведено.
За змістом бухгалтерської довідки від 20.01.2016 р. за № 01-24/24 за підписом головного бухгалтера та директора позивача, за даними бухгалтерського обліку позивача майно, що передано в оренду позивачу знаходиться у господарському віданні позивача (а.с. 193, т.1).
Оскільки майно, що було передано до позивача є державним, знаходиться у нього на праві господарського відання, висновок суду першої інстанції щодо нерозповсюдження на нього вимог ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є безпідставним. Будь-яких доказів, що спірне майно вибуло із державної власності або належить іншими особам, а не державному підприємству, позивачем не надано, матеріали справи не містять.
Також судова колегія не приймає до уваги пояснення представника позивача, що вищезазначена довідка видана помилково та зазначені в ній відомості не відповідають бухгалтерському обліку підприємства, оскільки інших належно оформлених відомостей щодо цього позивачем не надано.
Ухвалою судової колегії від 13.06.2016 р. Державне агентство автомобільних доріг України було зобов'язано надати відомості щодо статусу спірного майна, проте будь-якої відповіді судовою колегією не отримано.
Наявна відповідь від представників ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 12.07.2016 р. за підписом начальників юридичного відділу та відділу з питань управління власністю судовою колегією взагалі не приймається до уваги, оскільки зазначені особи не відповідають за бухгалтерський облік підприємства та не є представниками державного органу, до якого був направлений запит.
Разом з тим, враховуючи, що спірний період заборгованості частково (липень 2013 року - 13 квітня 2014 року) не підпадає під дію вищенаведеної ст. 7 Закону, яка в грошовому обчисленні складає 384 943,23 грн., в цій частині рішення суду є обґрунтованим та підлягає залишенню без змін. В іншій частині позову слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних на зазначену суму, то за розрахунком судової колегії за період 30.09.2015р. - 31.12.2015р. 3% річних становить 2 941,44 грн. та інфляційні - 5 307,28 грн.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.3 Договору, у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і Додатковими угодами, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включно день оплати).
За змістом позовної заяви позивачем розрахована сума пені за прострочку платежів починаючи з 20.06.2012р. по 15.07.2013р.
Оскільки законодавчо встановлений шестимісячний строк такого нарахування, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015 року у справі № 905/2951/15 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 596 804,36 грн. за періоди з 14.04.2014 року по жовтень 2014 року, квітень - травень 2015 року, пені в сумі 106 028,74 грн., 3% річних в сумі 4 158,42 грн., інфляційних в сумі 1 309,70 грн. та розподілу судових витрат.
В іншій частині стягнення суми боргу за період з липня 2013 року по 13 квітня 2014 року в сумі 384 943,23 грн., 3% річних в сумі 2 942,44 грн. та інфляційних в сумі 5 307,28 грн. рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони, пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 11 686,97 грн., з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5 897,89 грн.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 року у справі № 905/2951/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 року у справі № 905/2951/15 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Красноармійськ, Донецька область заборгованості 596 804,36 грн., пені в сумі 106 028,74 грн., 3% річних в сумі 4 158,42 грн., інфляційних в сумі 1 309,70 грн., а також судових витрат.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Красноармійськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 596 804,36 грн., пені в сумі 106 028,74 грн., 3% річних в сумі 4 158,42 грн., інфляційних в сумі 1 309,70 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області 24.03.2016 року у справі № 905/2951/15 - залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 58, код ЄДРПОУ 24821569) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 2, р/р 26000300110689 в ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ №10004/028 Філія - донецьке обласне управління, код банку 335106, код ЄДРПОУ 32001618) заборгованість в сумі 384 943,23 грн., 3% річних в сумі 2 942,44 грн., інфляційні в сумі 5 307,28 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 58, код ЄДРПОУ 24821569) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 2, р/р 26000300110689 в ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ №10004/028 Філія - донецьке обласне управління, код банку 335106, код ЄДРПОУ 32001618) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 897,89 грн."
Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 2, р/р 26000300110689 в ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ №10004/028 Філія - донецьке обласне управління, код банку 335106, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Автодоркомплект" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 58, код ЄДРПОУ 24821569) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 11 686,97 грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В. Стойка
Судді О.О. Радіонова
ОСОБА_3