04.08.2016 р. Справа №914/1740/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Амарі Україна», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про: стягнення 69930,39 грн.,
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: Силюк О.В. - представник (довіреність №2 від 30.07.2015р.);
від відповідача: ОСОБА_1
Суть спору:
позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Амарі Україна» (м. Київ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення 69930,39 грн.
04.08.2016 року представником позивача через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подано заяву про забезпечення позову, котра зареєстрована за вх. №3909/16.
У вищевказаній заяві (вх. №3909/16 від 04.08.2016р.) позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відповідача до закінчення провадження у справі та накладення арешту на все майно, а також на грошові суми в межах визначеної в позові суми заборгованості.
Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», наведений у статті 66 ГПК України перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, так само як і передбачений статтею 67 ГПК України перелік цих заходів (частини перша і п'ята останньої із зазначених статей), є вичерпними.
Враховуючи вищенаведене, такий спосіб забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не передбачений статтею 67 ГПК України.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У абзаці 2 пункту 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (абз. 3 п. 3 вказаної Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року).
Твердження представника позивача щодо підозри у намірі відповідача позбутися будь-якого наявного у нього майна документально не підтверджені, не є належними доказами існування ризику відчуження майна відповідачем, відтак позивачем не вказано та не подано належних доказів в підтвердження наявності підстав для застосування заходів до забезпечення позову, не обґрунтовано підставність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, не обґрунтовано доводів щодо необхідності застосування саме визначених заявником заходів щодо забезпечення позову, не вказано чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та не зазначено доводів щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також відсутні докази в підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Із врахуванням вищевикладеного, подана заява (вх. №3909/16 від 04.08.2016р.) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є документально необґрунтованою, не підтвердженою належними доказами, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви (вх. №3909/16 від 04.08.2016р.) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Амарі Україна» про вжиття заходів до забезпечення позову.
Суддя Король М.Р.