2-1293/16
760/18580/15-Ц
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
02 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: судді - Кицюк В.С.,
за участю секретаря - Піддубняк І.О.,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила паво користування житловим приміщенням, -
В жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4-6 Том №1)
28.03.2016 до участі в справі було залучено третю особу ОСОБА_4 (а.с.181 Том №1)
В березні 2016 року третя особа звернулася із позовом до позивача, в якому просила визнати останню такою, що втратила право користування вищезазначеною квартирою (а.с.172 Том №1)
Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року позовна заява ОСОБА_5 залишена без розгляду (а.с.68 Том №2)
Так, позов третьої особи з урахуванням позиції представника в судовому засіданні мотивований наступним.
Третя особа стверджує, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування квартири від 25.05.2015, що посвідчений нотаріально. Зазначену квартиру він отримав в дар від свого сина - ОСОБА_6, який є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_5
Третя особа зазначає, що він майже рік від моменту звернення до суду проживає в даній кватирі спочатку із дружиною, а після її смерті - один. Син, хоча і зареєстрований в квартирі, проте проживає не постійно. В свою чергу, позивач навпаки більше року від моменту звернення до суду в квартирі не проживає, вони мали напружені стосунки із сином, припинили сумісне проживання, а в подальшому офіційно розірвали стосунки.
Зазначену квартиру третя особа висловлює намір продати, оскільки спочатку він хотів в ній проживати разом із своєю дружиною, а після її смерті має важкий психологічний стан і вирішив переїхати проживати до доньки, щоб ніщо йому більше не нагадувало про померлу дружину.
Окрім відсутності в квартирі позивача понад рік з моменту звернення третьої особи до суду, представник третьої особи акцентує увагу суду на те, що встановлення як такого сервітуту мало місце на певних умовах і на певний час. Так, зокрема, позивач отримала право проживання в квартирі лише як член сім'ї власника житла. Зважаючи також на те, що шлюб між нею та сином третьої особи розірваний, то і така підстава сервітуту також відпала.
Сам факт реєстрації позивача обтяжує третю особу необхідністю оплачувати за не проживаючих осіб і комунальні послуги.
Зважаючи на те, що саме в добровільному порядку позивач зніматися з реєстраційного обліку не бажає, а ще й звернулася до суду із позовом, а якому взагалі почала вимагати вселити її у дане приміщення, третя особа також подала позов і просить його задовольнити на вищевикладених підставах (а.с.172 Том №1)
Представник відповідача підтримав позов, зазначив, що ті обставини, які наведені в позові третьої особи відповідають дійсності, що дійсно позивач має дуже складні і напружені стосунки протягом останніх декількох років. Близько півтора року вони разом не проживають, позивач сама пішла. Більше того, декілька разів намагалася як вона погрожувала «засадити» відповідача. Таку позицію позивача із поданим позовом про вселення пояснює тим, що відповідач в решті решт із нею розлучився, із чим вона аж ніяк погодитися не може, одночасно рішення суду про розірвання шлюбу нею не оскаржено.
Позивач в судовому засіданні після відмови в задоволенні її чергової заяви про відвід головуючого у справі, заявила, що вона більше «залишатися» не буде, зібрала речі і пішла, у зв'язку з чим її позовна заява була залишена без розгляду, про що суд зазначав вище. В той же час, як вбачається з матеріалів її позову факт складних відносин між сторонами є підтвердженим.
Заслухавши пояснення представників третьої особи та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові житла належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК України)
Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
Судовим розглядом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі із 27.04.2002 по 24.11.2015, що підтверджується рішенням про розірвання шлюбу (а.с.178-179 Том №1)
Квартира АДРЕСА_1 (далі - Квартира) за час перебування сторін у шлюбі належала ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності на підставі - ? - договору дарування ? частини Квартири від 01.04.2008 (а.с.125, 175 Том №1), згідно якого позивач ОСОБА_5 подарувала частину квартири відповідачеві ОСОБА_6, а друга ? - на підставі дублікату договору дарування частини Квартири від 14.08.2003 (дублікат виданий 24.04.2015) (а.с.175 Том №1)
В Квартирі з 2004 року зареєстрована позивач ОСОБА_5, що встановлено судовим рішенням від 25.12.2009 у справі №2-4358-1/09 та підтверджується довідкою ЖЕД №904 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» від 02.12.2015 №4682 (а.с.50, 98 Том №1)
Позивач проживала і була зареєстрована в Квартирі як член сім'ї власника Квартири.
Сторони не заперечують і це встановлено численними як зверненнями до міліції, так і відповідями на адресу позивача, а також рішеннями (постановами слідчих та ухвалами слідчих суддів) компетентних органів, що відносини між сторонами не просто складні, але й навіть конфліктні (а.с.45, 46-47, 48, 59, 63, 72, 99 Том №1). Зокрема, в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 02.10.2015 у справі №760/16567/15-ц (6-643/15) судом зафіксовано, що сама позивач ОСОБА_5 визнала, що в квартирі вона проживала лише в період з 2009 по серпень 2015 року, після чого через конфлікт із чоловіком сама пішла (а.с.46 Том №1)
Згідно висновку за результатами перевірки по заяві ОСОБА_5 від 19.10.2015, проведеної Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києві, працівниками міліції достовірно встановлено, що ОСОБА_5 з лютого 2015 року в Квартирі не проживає. ОСОБА_6 ніколи не виганяв ОСОБА_5 із Квартири, вона пішла сама, також вона має свій комплект ключів, що не перешкоджало їй в будь-який час повернутися, проте вона такого бажання не виявила (а.с.65 Том №1)
Згідно довідки ЖЕД №904 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» від 15.02.2016 ОСОБА_5 протягом тривалого часу (більше року) не проживає за адресою місцезнаходження Квартири (а.с.176 Том №1)
З акту про не проживання особи від 15.02.2016 вбачається, що мешканці будинку АДРЕСА_1 засвідчують, що ОСОБА_5 в Квартирі не проживає протягом тривалого часу (більше року) (а.с.227 Том №1)
Згідно ст.156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним в будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в раз відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, що є втратою права користування житлом на підставі ст.72 ЖК УРСР.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що позивач ОСОБА_5 втратила право користування Квартирою, оскільки не проживає в ній щонайменше з лютого 2015 року.
Також слід наголосити на наступному.
25.05.2015 відповідач ОСОБА_6 подарував Квартиру третій особі ОСОБА_4, що засвідчує нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу квартири (а.с.175 Том №1)
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Реєстрації в квартирі сторонньої особи, яка не є членом родини власника нерухомого майна дійсно може утворювати перешкодити в реалізації права розпорядження таким майном.
Таким чином, втрата сімейного зв'язку може бути підставою для припинення сервітуту на підставі п.4 ч.1 ст.406 ЦК.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову третьої особи.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України сплачений третьою особою за пред'явлення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь третьої особи в сумі 551,20 грн. (а.с.171 Том №1)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила паво користування житловим приміщенням, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Кицюк В.С.