Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2016 р.Справа № 922/1889/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Косма К.І.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ
до Публічного Акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до відповідача - Публічного АТ "Харківська муніципальна страхова компанія", в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 6 101,59 грн., в якості виплати страхового відшкодування, а також сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу №АМ.087877 від 22.10.2014 р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7 101,59 грн. внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду від 14 червня 2016 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 червня 2016 року.
В призначене судове засідання 23.06.2016 року представник позивача не з'явився, через канцелярію суду факсограмою надіслав заяву (вх. №20705 від 22.06.2016 р.), в якій повідомив про неможливість направити представника позивача у судове засідання, через значну завантаженість та географічну віддаленість, просить суд розглянути справу за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, про те вимог ухвали суду не виконав.
Представник відповідача в судове засідання 23.06.2016 року не з'явився, через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву (вх. №20727 від 22.06.2016 року ), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовну з посиланням на підпункт 37.1.3пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого - підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Також посилається на те, що позивач провів виплату не платнику такого податку, а безпосередньо страхувальнику - фізичній особі на підставі платіжного доручення №31692 від 07.04.205 року, тобто відповідач вважає, що сума страхового відшкодування має становити 4 917,99грн.
Наданий відзив судом досліджений та долучений до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2016 року , розгляд справи відкладено до 21.07.2016 року .
21.07.2016 року від Приватного АТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ через канцелярію господарського суду (вх.№23918) та електронною поштою (вх.№1442 від 18.07.2016 року) надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останнє просить суд стягнути з відповідача :
- страхове відшкодування в сумі 183,60грн.
- витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2016 року, задоволено заяву Приватного АТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ (вх. №23918) про зменшення позовних вимог. Розгляд справи відкладено на "02" серпня 2016 р. о 12:00.
Представник позивача в судове засідання 02.08.2016 року не з*явився, на адресу господарського суду електронною поштою надіслав довідку (вх.№1550 від 01.08.2016 року), про те, оскільки ця довідка не стосується матеріалів господарської справи №922/1889/16, позивачем електронною поштою надіслано лист(вх.№1556 від 01.08.2016 року) з проханням про незалучення вищевказаної довідки до матеріалів справи №922/1889/16 , у зв'язку з помилковим направленням вищевказаної довідки , разом з тим позивачем електронною поштою довідку(вх.№1560 від 02.08.2016 року) надіслано довідку про часткове погашення боргу по справі922/1889/16 , в якій позивач вказував на те, що станом на 25.07.2016 року заборгованість відповідача становить 183,60грн.
Представник відповідача в судове засідання 02.08.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
31.12.2014 року в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля ВМW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ 33021, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "УКРАЇНА" автомобіль.
Майнові інтереси власника автомобіля ВМW Х5 були застраховані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) за договором страхування транспортного засобу № АМ.087877 від 22.10.2014 року, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Вищезазначена дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, що підтверджується Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2015 року по справі № 638/443/15-п, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 15).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП підтверджується звітом № 42/15 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 10.03.2015 року, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_3 становить: 7 101,59 грн.
Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхування наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору страхування було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі: 7 101,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31692 від 07.04.2015 року (а.с. 38).
Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля автомобіля ГАЗ 33021, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем (ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія"), поліс відповідача АІ/1008589.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» виникло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія" по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат на суму 6 101 грн. 59 коп. (7 101, 59 грн. - 1 000,00 грн. франшизи).
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно до Звіту №455/15 від 10.03.2015 року, складеного ФОП ОСОБА_3, на підставі якого проводив виплату позивач, вартість матеріальної шкоди становить 7101,59 грн. з врахуванням ПДВ, про те відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №31692 від 07.04.2015 року, позивачем проведено не платнику податку ПДВ, а безпосередньо страхувальнику - фізичній особі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Оскільки винна особа у ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже, відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе Страховик (Відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи із цього, відповідальною особою в розумінні ст. 27 ЗУ “Про страхування” та ст. 993 Цивільного Кодексу України, в силу положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме Відповідач.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» провело виплату не платнику ПДВ, а безпосередньо страхувальнику - фізичній особі на підставі платіжного доручення № 31692 від 07.04.2015 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Положеннями Закону України «Про страхування» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Отже, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатила страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7 101 грн. 59 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 31692 від 07.04.2015 року.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 183,60 грн. ( з урахуванням зменшених позовних вимог) є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 41,46грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Позивач, за подання позовної заяви до суду, сплатив судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
21.07.2016 року подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом задоволена.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає повернення судового збору, за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.
Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 7 від 21.02.2013 року надав роз'яснення стосовно порядку повернення сплачених сум судового збору, з підстав передбачених ст. 7 Закону України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог. Відтак, сума 1336,54 грн. сплаченого судового збору буде повернута за клопотанням позивача за відповідною ухвалою суду за наявності такого клопотання.
На підставі наведеного, та положень ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 41,46 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, ст. ст. 82 - 85 Господарсько процесуального кодексу України суд,
Позовні вимоги (зменшені) задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців,буд.40, р/р № 26500032706901 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 20782312) - 183,60грн. страхового відшкодування, витрати по сплаті судового збору в сумі 41,46грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 03.08.2016 р.
Суддя ОСОБА_4