Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" серпня 2016 р.Справа № 922/2119/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта плюс", смт. Солоницівка
про стягнення 108608,13 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 601 від 02.07.2016 року.
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта Плюс" про стягнення заборгованості за отриману від позивача продукцію в сумі 58607,12 грн., інфляційні втрати в сумі 45851,20 грн., 3% річних в сумі 4149,81 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 липня 2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2016 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 22977) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.07.2016 року представник позивача супровідним листом (вх. № 23791) надав документи для долучення до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.2016 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Присутній в судовому засіданні 01 серпня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
08.07.2014 року на виконання усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта Плюс" (відповідач), позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 12ХМ007268 від 08.07.2014 року на суму 24660,82 грн.
11.07.2014 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію за видатковою накладною № 12ХМ015508 від 11.07.2014 року на загальну суму 24660,82 грн., яка підписана обома сторонами.
Відповідачем продукцію було отримано згідно довіреності № 561 від 08.07.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленою продукції, а здійснив лише часткову оплату в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2696 від 07.10.2014 року та платіжним дорученням № 9731 від 14.10.2014 року на суму 10500,00 грн.
Враховуючи наявність заборгованості у відповідача в сумі 4160,82 грн. за видатковою накладною № 12ХМ015508 від 11.07.2014 року, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1560 від 04.12.2014 року.
Крім того, 22.07.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок на оплату № 12ХМ007863 від 22.07.2014 року на суму 33908,10 грн.
24.07.2014 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 33908,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12ХМ016826 від 24.07.2014 року, яка підписана обома сторонами.
Відповідачем продукцію було отримано згідно довіреності № 594 від 22.07.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленою продукції в сумі 33908,10 грн., у зв'язку з чим, 04.12.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1558 про сплату боргу.
06.08.2014 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 12ХМ008649 на суму 33538,20 грн.
В свою чергу, 13.08.2014 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 33538,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12ХМ018616 від 13.08.2014 року, яка підписана обома сторонами.
Відповідачем продукцію було отримано згідно довіреності № 644 від 11.08.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленою продукції в сумі 33538,20 грн., у зв'язку з чим, 04.12.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1559 про сплату боргу.
В матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10260 від 27.02.2015 року на суму 5000,00 грн., платіжним дорученням № 10332 від 19.03.2015 року на суму 3000,00 грн. та платіжним дорученням № 10493 від 08.04.2015 року на суму 5000,00 грн.
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).
Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19 серпня 2014 року № 3-78гс14.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.
У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Отже заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію, з урахуванням здійснених оплат, на момент подачі позивачем позову складає 58607,12 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення коштів в сумі - 58607,12 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 4149,81 грн. 3% річних та 45851,20 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).
Дана позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем та встановлено, що позивачем допущено помилку в частині нарахування 3% річних в розмірі 2348,18 грн. на суму заборгованості 33538,20 грн. згідно рахунку № 12ХМ008649 за період з 14.08.2014 до 01.06.2016 року.
Оскільки за розрахунком позивача період заборгованості складає 857 днів, в той час як за розрахунком суду прострочення складає 657 днів з 14.08.2014 до 01.06.2016 року на суму 1813,82 грн.
Крім того, позивачем допущено помилку при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості 33068,92 грн. згідно рахунку № 12ХМ007863 за березень 2015 року в сумі 7968,28 грн.
Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню за березень 2015 року на суму заборгованості 33068,92 грн. складає 3571,44 грн.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 3615,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 41454,36 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних в сумі 534,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 4396,84 грн. суд відмовляє в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, ст. 625, ст. 629, 692 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.81, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта Плюс" (62370 Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49/9, п/р 26000010320238 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, п/р 26007210203999 в АТ "Прокредит Банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 37514175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" (61032, м. Харків, пр. Московський, 301, п/р 26003010159406 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 01882999) 58607,12 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3615,45 грн., інфляційні втрати в сумі 41454,36 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1555,15 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3% річних в сумі 534,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 4396,84 грн. в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 03.08.2016 р.
Суддя ОСОБА_2
922/2119/16