Справа № 2-4864/16
760/11920/16-ц
14 липня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Компанії «СОЛДЕКС ЛІМІТЕД», Компанії «ДІАНАТУС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД», Державної служби інтелектуальної власності України про визнання права спільної сумісної власності та визнання недійсними правочинів,-
Позивачка звернулась з позовом до відповідачів, в якому просила визнати знаки для товарів і послуг «СЕМКИ» та «SЕМКІ» спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсними договори відчуження прав на знаки для товарів і послуг «СЕМКИ» та «SЕМКІ», укладені між ОСОБА_2 та компанією «СОЛДЕКС ЛІМІТЕД»; витребувати з незаконного володіння компанії «ДІАНАТУС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг - «СЕМКИ» та «SЕМКІ»; скасувати усі записи у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про набуття прав на знаки для товарів і послуг «СЕМКИ» та «SЕМКІ», які були внесені після 16.10.2006 року; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками знаку для товарів і послуг «СЕМКИ та «SЕМКІ» на праві спільної сумісної власності та опублікувати вказані відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачкою не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона обґрунтовує заявлені вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування, а саме не зазначено, за яких правових підстав необхідно визнати знаки для товарів і послуг «СЕМКИ» та «SЕМКІ» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Також не викладено обставин, за яких були порушені права позивачки, що може бути підставою для визнання договору відчуження таких прав на знаки для товарів і послуг недійсним, оскільки відсутність згоди другого з подружжя на відчуження сама по собі не може бути такою підставою, та, як наслідок, витребування їх з незаконного володіння.
Окрім того, позивачкою не викладені і обставини як правові підстави скасування усіх записів у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про набуття прав на знаки для товарів і послуг «СЕМКИ» та «SЕМКІ», які були внесені після 16.10.2006 року.
Виходячи з вищенаведеного, згідно з чинним законодавством позивачці необхідно викласти вимоги та обставини як правові підстави пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, з посиланням на докази в підтвердження кожної обставини, що обґрунтує заявлені вимоги, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачкою не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
При цьому зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачами, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Компанії «СОЛДЕКС ЛІМІТЕД», Компанії «ДІАНАТУС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД», Державної служби інтелектуальної власності України про визнання права спільної сумісної власності та визнання недійсними правочинів залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: