Справа №760/3732/16-а
№2-а-624/16
04 серпня 2016 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 листопада 1986 року він був призваний на строкову військову службу. З 12.05.1987р. по 10.08.1988р. Позивач, як він зазначає, брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан. У 1988 році внаслідок вибуху боєприпасу отримав осколкові поранення голови, правої руки, нижніх кінцівок, у зв'язку з чим він визнаний інвалідом ІІІ групи.
Позивач вказує, що 01.04.2013р. йому встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково (відбулась зміна групи інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення).
04 серпня 2015 року за висновками СМЕ підтверджено обставини щодо отримання поранень під час проходження військової служби в Республіці Афганістан.
З огляду на такі обставини Позивач стверджує про набуття ним права на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Позивач вказує, що ним були подано заяву до Київського міського військового комісаріату про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби, проте листом військового комісара Київського міськвійськомату від 31.08.2015р. у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача неправомірною, у зв'язку з чим просить задовольнити позов, зобов'язавши Відповідача здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму (182700 гривень).
Ухвалою суду від 14.04.2016 року в справі було відкрито скорочене провадження.
З письмових заперечень представника Міністерства оборони України вбачається, що проти задоволення позову він заперечує посилаючись на те, що Позивач не має права на отримання грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 10.11.1986р. та проходив строкову військову службу по 05.11.1988 року. Крім того, з відмітки у військовому квитку вбачається, що Позивач брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 12 травня 1987 року по 10 серпня 1988 року.
Відповідно до наданої Позивачем довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0145530 від 26.03.2013 року за результатами переогляду йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання інтернаціонального обов'язку. (а.с. 11)
В той же час з наявного у справі листа Київського військового комісаріату від 31.08.2015р. вбачається, що первинне встановлення ІІІ групи інвалідності у зв'язку з пораненням при виконанні інтернаціонального обов'язку комісією МСЕК відбулося 27 січня 2000 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ».
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Редакція вказаної статті Закону, яка діяла на момент встановлення Позивачу ІІІ групи інвалідності, передбачала державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488.
Таким чином, право Позивача на отримання компенсаційної виплати, пов'язаної з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, якою на той час була страхова виплата, виникло у Позивача саме в момент первинного встановлення йому ІІІ групи інвалідності.
Виплата військовослужбовцям страхового відшкодування здійснювалась до прийняття змін в статтю 16 Закону, в новій редакції якої лише з 01 січня 2007 року вперше впроваджено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців та інших осіб.
На виконання зазначених положень закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Згідно з п.2 зазначеного Порядку у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Закон України від 04.07.2012 № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 25.12.2013 № 975) набрав чинності з 01.01.2014.
Згідно з п.8 Постанови КМ України від 25.11.2013р. №975 право на отримання допомоги в більшому розмірі виникає у військовослужбовця лише у випадку, якщо під час повторного огляду, проведеного протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, буде встановлено вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Таким чином, перерахунок одноразової грошової допомоги на підставі Постанови КМ України від 28.05.2008р. №499, а також на підставі Постанови КМ України від 25.12.2013р. №975 можливий лише у випадку зміни у особи групи інвалідності або встановлення більшого відсотку втрати працездатності.
Жодної з зазначених обставин Позивачем належними доказами не підтверджено, надана ним довідка до Акту огляду МСЕК від 26.03.2013р. свідчить лише про повторний його переогляд комісією та підтвердження раніше встановленої групи інвалідності, що не може свідчити про виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з чинним на день переогляду законодавством (Постанова КМ України від 28.05.2008р. №499), або з законодавством, чинним на момент звернення до Відповідача із заявою про призначення такої допомоги (Постанова КМ України від 25.12.2013р. №975).
З огляду на викладені вище обставини, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 128, 158-163, 167 КАС України, суддя, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя