Провадження №2-н/760/334/16
Справа №760/10937/16-ц
02 серпня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А. розглянувши заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, суддя
Заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржників заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В прийнятті заяви про видачу судового наказу повинно бути відмовлено, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, приватизована.
Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45 власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 355, 360 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Так, будь-яких доказів, які б обґрунтовували звернення заявника до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, надано не було, як і не було надано доказів, які б дали можливість встановити належність їм квартири АДРЕСА_1, на праві приватної власності та їхні частки у праві власності на зазначену квартиру.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Пунктом 9 зазначеної вище Постанови визначено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Враховуючи викладене вище, а також неможливість встановити частки кожного з боржників у праві власності на квартиру, відсутність документів, які б їх підтверджували, суддя із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів вбачає спір про право, а тому приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 97, ч. 6 ст. 100 ЦПК України, суддя
Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя