справа № 760/9228/16-ц
провадження № 2/760/4201/16
20 липня 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Манькути Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалив таке рішення.
Позиції осіб, які беруть участь у справі:
20.05.2016 позивач звернулася до суду з позовом ДП «Інформаційно-ресурсний центр» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2015 до 31.03.2016, враховуючи суму заробітної плати отриманої під час тимчасового працевлаштування за місцем нової роботи, у розмірі 56 710,56 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 28.10.2015 її було незаконно звільнено з посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр».
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2016 залишено без змін, її було поновлено на займаній посаді з 28.10.2015.
На виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції відповідач видав наказ № 48-к від 30.03.2016, згідно з яким поновив її на займаній посаді з 28.10.2015.
Однак, відповідно до наказу № 50-к від 01.04.2016 її було звільнено із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП. При звільненні виплачено грошову компенсацію, належних сум до виплати лише за 01.04.2016.
Позивач стверджувала, що оскільки 28.10.2015 вона була звільнена із займаної посади незаконно, що встановлено на підставі вищезазначених судових рішень, а тому їй має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період, починаючи з 29.10.2015 до 31.03.2016.
В свою чергу, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу просила суд врахувати заробітну плату за місцем нової роботи у розмірі 1 320 грн., яку вона отримала від ДП «Центр державного земельного кадастру» у період з 18.12.2015 до 23.12.2015.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити. Крім цього, ОСОБА_1 визнала розмір середньоденної заробітної плати, який наданий відповідачем для визначення її середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цій справі.
Представник відповідача позов не визнавав та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд
встановив:
Наказом ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 116-к від 28.10.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2016 було залишено без змін, позов ОСОБА_1 до ДП «Інформаційно-ресурсний центр» про скасування наказів та поновлення на роботі було задоволено повністю. Скасовано наказ ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 98-к від 17.09.2015 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1». Скасовано наказ ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 116-к від 28.10.2015 «Щодо особового складу». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр» з 28.10.2015. Стягнуто з ДП «Інформаційно-ресурсний центр» на користь ОСОБА_1 487,20 грн. судового збору. Стягнуто з ДП «Інформаційно-ресурсний центр» на користь держави 974,40 грн. судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (а.с. 4-9).
22.03.2016 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр» з 28.10.2015 та надав строк для самостійного виконання рішення суду до 30.03.2016 (а.с. 24-25).
Згідно з наказом генерального директора ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 48-к від 30.03.2016, на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015 у справі № 760/19708/15-ц, було скасовано наказ ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 98-к від 17.09.2015 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» та наказ ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 116-к від 28.10.2015 «Щодо особового складу», поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр» з 28.10.2015 (а.с. 26).
31.03.2016 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону «Про виконавче провадження», у зв'язку виконанням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015 (а.с. 27-28).
Відповідно до наказу № 50-к від 01.04.2016 позивача звільнено із займаної посади з 01.04.2016 за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (а.с. 11-12).
ДП «Центр державного земельного кадастру» у грудні 2015 року виплатило позивачу заробітну плату в розмірі 1 320 грн. Цей факт встановлено на підставі індивідуальної відомості ОСОБА_1, яка видана Пенсійним фондом України 23.03.2016 (а.с. 10).
Згідно з довідкою про середню заробітну плату (дохід), яка видана ДП «Інформаційно-ресурсний центр» розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, складає 484,13 грн. (а.с. 47).
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно зі статтею 7 Конвенції про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що набрала чинності для України з 16.05.1995, трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
З матеріалів справи випливає, що відповідно до наказу № 116-к від 28.10.2015 позивач була звільнена із займаної посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.
Однак, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2016 було залишено без змін, вищезазначений наказ було скасовано, а позивача поновлено на займаній посаді.
Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При розгляді цієї справи суд виходить з того, що є встановленими і не підлягають доказуванню обставини щодо незаконності наказу № 116-к від 28.10.2015 про звільнення позивача із займаної посади.
Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, підставою для застосування такої відповідальності судом є винесення рішення про поновлення працівника на роботі.
Оскільки позивач на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2015 був поновлений на роботі з 28.10.2015, то вимоги про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими.
Порядок обчислення середньої заробітної визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі-постанова).
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІІ постанови, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІІІ постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд встановив, що позивач поновлений на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Інформаційно-ресурсний центр» з 28.10.2015, таким чином перебіг строків обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у цій справі починається з 29.10.2015.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 середньоденний заробіток позивача складає 484,13 грн.
Період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з 29.10.2015, тобто з наступного дня після незаконного звільнення позивача, до 31.03.2016, тобто по день не виплати всіх сум, що належать їй від відповідача в день звільнення за угодою сторін, і становить 108 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:
484,13 грн. х 108 робочих днів = 52 286,04 грн.
Проте, суд на підставі пояснень позивача та її індивідуальної відомості, яка видана Пенсійним фондом України 23.03.2016 встановив, що у період з 18.12.2015 до 23.12.2015, тобто у період вимушеного прогулу, ОСОБА_1 отримала від ДП «Центр державного земельного кадастру» заробітну плату у розмірі 1 320 грн.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що «при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Оскільки за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 отримала заробітну плату за місцем нової роботи у розмір 1 320 грн., то суд зараховує її розмір при визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 50 966,04 грн., з розрахунку:
52 286,04 грн. - 1 320 грн. = 50 966,04 грн.
З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на працю та гідну її оплату, а також право на справедливий судовий захист у разі порушення таких прав.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Керуючись статтею 43 Конституції України, Конвенцією про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що набрала чинності для України з 16.05.1995, статтею 16 ЦК, статтями 51, 235 КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. «А», код ЄДРПОУ: 33499803) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 50 966,04 грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 04 копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. «А», код ЄДРПОУ: 33499803) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 551,20 грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. В. Шевченко