Справа №760/7821/16-а
№2-а-721/16
30 травня 2016 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 липня 2014 року Позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, захворюванням, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 28 липня 2014 року серії 10 ААВ №830697.
У зв'язку з цим, як вказує Позивач, в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Позивач вказує, що ним були подано заяву до Коростишівського об'єднаного міжрайонного військового комісаріату про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби, проте листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача неправомірними у зв'язку з чим просив задовольнити позов, визнавши відмову Відповідача у призначенні та виплаті допомоги протиправною та зобов'язавши його нарахувати та виплатити йому відповідну допомогу.
Ухвалою суду від 05.05.2016 року в справі було відкрито скорочене провадження.
З письмових заперечень представника Міністерства оборони України вбачається, що проти задоволення позову він заперечує посилаючись на те, що Позивач не надав доказів того, що він був військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв'язку з чим на нього не розповсюджується положення ст. 16 цього Закону та норми постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
На підставі викладеного просив у задоволені позову відмовити.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку № НОМЕР_1 , що виданий Коростишевським РВК Житомирської області 28.09.1990 року, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 22.02.1983 року по 19.02.1985 року на посаді старшого лейтенанта.
Згідно з довідкою Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 10.12.2003 року ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 22 лютого 1983 року по 19 лютого 1985 року.
Позивачу відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №830697 від 28.07.2014 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок порання, контузії та захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1713 від 24.06.2014 року) зазначено, що порання, контузія, захворювання позивача, пов'язане з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, Позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення Позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності - 28.07.2014 року.
Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З огляду на те, що інвалідність Позивачу була встановлена 28.07.2014 року, суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги мало керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою 25 грудня 2013 року № 975.
Відтак, Позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності неправомірними.
Що стосується вимоги Позивача про стягнення з Міністерства оборони України суми одноразової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, то суд виходить з наступного.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що підставою для виплати одноразової допомоги в разі інвалідності є відповідне рішення Міністерства оборони України, і підставі для стягнення такої суми за відсутності відповідного рішення немає.
Відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, зобов'язати Відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтями 9, 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя