печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44993/15-ц
Категорія 22
(ЗАОЧНЕ)
20 липня 2016 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді - Писанець В.А.
при секретарі - Доценку О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-
У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, в якому просив зобов'язати відповідача надати доступ до належної йому квартири АДРЕСА_1 для обстеження горища та даху на предмет облаштування та експлуатації каміну в квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку зі скаргами мешканки будинку.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що проти заочного порядку розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Оголосивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, 22.06.2015 між сторонами укладено договір № 002362, предметом якого є транспортний засіб - Renault Logan MCV.
На виконання умов договору того ж дня позивач сплатив відповідачу адміністративний платіж в розмірі 28680 грн., що відповідало 10% вартості автомобіля, проте автомобіль йому передано не було.
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію висловлену ВСУ у постанові від 16.12.2015р. (справа №6-2766цс15). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Під час розгляду позову ОСОБА_1 було встановлено, що договір нотаріально посвідчений не був, відповідач ліцензії на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб не мав. Окрім того, умови договору в частині : відсутності відповідальності відповідача за невиконання умов договору ; можливості одностороннього розірвання договору у випадку неможливості придбання предмети лізингу; можливості відповідача не повертати грошові кошти отримані від споживача; відсутність можливості споживача впливати на предмет лізингу, а також сама обставина відсутності чіткого визначення предмету лізингу в договорі, свідчать про несправедливість договору в цілому .
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову та необхідність їх задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215,224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002362 від 22.06.2015, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 28680 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.А. Писанець