Справа № 755/4761/16-ц
"22" квітня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
16 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є предметом позову.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що з 16 листопада 2000 року по 29 березня 2011 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір'ю, перебуває на повному її утриманні, однак незважаючи на те, що позивач має постійне місце роботи та фіксовану заробітну плату її доходів не вистачає для забезпечення нормального повноцінного життя та потреб дитини в силу її віку та стану здоров'я. В свою чергу відповідач відмовляється добровільно надавати певну суму коштів на утримання дитини та приймати участь у фінансуванні додаткових витратах, які несе позивач на утримання дитини, тому позивач вимушена звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які розраховано позивачем в розмірі 2000 грн. щомісячно.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що повністю розуміє покладені на нього батьківські обов'язки з утримання дитини до досягнення нею повноліття, проте не згоден з розміром заявлених вимог позивачем, наголосив, що спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 грн. щомісячно, оскільки офіційно не працює, має мінливий дохід.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. ( ст. 150 Сімейного Кодексу України)
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи з положень ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом..
Зважаючи на вказані вимоги закону аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі визначальним при визначенні способу стягнення аліментів є те чи платник аліментів має постійний, стабільний заробіток (дохід) чи навпаки такий його дохід є нерегулярним, мінливим, частина такого виплачується в натурі, тощо.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідач ОСОБА_2, батько дитини, є особою працездатного віку, не має постійного місця роботи, однак доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного Кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" де встановлено з 01 травня 2016 року прожитковий мінімум на дітей віком віком від 6 до 18 років - 1531,00 грн., на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, та вимог ст. 181 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., починаючи з 16 березня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.
В порядку п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповдіача аліментів на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1500 грн. 00 коп., у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., оскільки позивач була звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 110, 112, 150, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, офіційно не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., починаючи з 16 березня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, офіційно не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., у межах суми платежу за один місяць.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.