Справа № 22-ц/793/1687/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Пироженко (С.А.) С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_1
04 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_1
суддівОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів, -
В лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 002849 з додатками, відповідно до якого товариство зобов'язувалось придбати та передати на умовах фінансового лізингу трактор Беларус 892, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Складові лізингових платежів, їх суми та кількість платежів, визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 1 до вказаного договору, який є його невід'ємною частиною. На виконання даного договору ОСОБА_5 сплатив на користь відповідача 102 000 гривень.
24 грудня 2015 року, вважаючи умови укладеного договору несправедливими позивач звернувся до відповідача про розірвання спірного договору. За результатами розгляду заяви відповідач надав відповідь про надання згоди на розірвання договору, але відмовив у поверненні коштів посилаючись п. 12.1 даного договору.
Позивач вказує, що умови договору є несправедливими в контексті ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача, а саме в частині можливості лізингодавця на односторонню зміну лізингових платежів, при цьому в разі відмови від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів лізингоодержувачем сплачені кошти поверненню не підлягають; відсутність в умовах договору захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем в разі їх порушень, що свідчить про диспропорцію між правами та обов'язками сторін.
Крім того позивач зазначає, що вказаний договір укладений з порушенням норм ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст.. 799 ЦК України у зв'язку з тим, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
В іншому випадку в силу статті 220 ЦК України такий договір є нікчемним.
На підставі викладеного ОСОБА_5 просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002849 з додатками 1,2 до нього від 24 грудня 2015 року укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»; стягнути з відповідача на його користь сплачену грошову суму авансового платежу на виконанню договору фінансового лізингу № 002849 в розмірі 102 000 гривень та сплачену грошову суму комісії в розмірі 1224 гривень.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2016 року позов задоволено та визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002849 з додатками №1,2 до нього від 24 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО».
Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_5 сплачену грошову суму авансового платежу на виконання договору фінансового лізингу №002849 в розмірі 102 000 гривень та сплачені грошові кошти за комісією в розмірі 1224 гривні, а всього 103 224 гривні.
Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1032.24 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам закону, а тому має бути визнаний недійсним.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 грудня 2015 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 002849 з додатками № 1 та № 2, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати (отримати право власності) та передати предмет лізингу, а саме трактор Беларус 892, в строк та на умовах передбачених цим договором, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами договору (а.с.11-23).
На виконання умов даного договору ОСОБА_5 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 102 000 гривень та сплачено комісію за переказ готівки в сумі 1224 гривень, що підтверджується квитанціями від 24 грудня 2015 року (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Таким чином, умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 11 травня 2016 року у справі за № 6-3020цс15, яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Як вбачається з додатку № 1 до Договору вартість предмета лізингу становить 20238.10 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день укладення договору становить 510 000 гривень, відсоток платежів 50% від вартості предмета лізингу, щомісячний платіж становить 843.25 доларів США, адміністративний платіж становить 2023.81 доларів США та комісія за передачу предмета лізингу 607.14 доларів США.
У пункті 9.4 договору зазначено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору з метою виплати не менше ніж 50% від вартості предмета та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання Додатку № 3. Права лізенгоодержувача на зменшення розміру плати у випадку зменшення вартості предмету лізингу не передбачено.
Згідно п. 10.5 договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.
Пунктом 10.15 договору встановлено, що у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту тримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.
Таким чином згідно вказаних умов договору відповідач має право в односторонньому порядку змінювати розмір лізингових платежів, при цьому позивач при незгоді із такими змінами при розірванні вказаного договору позбавлений права вимагати повернення сплачених платежів. Крім того, у позивача умовами договору відсутні права на одержання компенсації від відповідача у зв'язку із розірванням або невиконанням договору.
Пунктом 1.4 договору сторони встановили, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійний вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Тому доводи апеляційної скарги, що на даний вид діяльності не потрібна ліцензія, не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою укладений договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.
До вказаних висновків прийшов Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року в справі №2-2766цс15.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що оспорюваний договір фінансового лізингу № 002849 по своїй природі є несправедливий, порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві та укладений з порушення вимог ЦК України.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків районного суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування справедливого по суті і правильного рішення.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :