Справа № 22-ц/793/122/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 39 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
03 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним
ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, яким просила визнати заповіт, складений 23.05.2014 ОСОБА_8, недійсним та просила згідно окремого клопотання призначити посмертну судово-психіатричну експертизу спадкодавця для встановлення його психічного стану на момент складання спірного заповіту .
В обґрунтування вказала на те, що 12.06.2014 помер її брат - ОСОБА_8, який проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з указаного житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,2783 га. Жашківською державною нотаріальною конторою в зв'язку з викладеним відкрито спадкову справу. 23.11.2005 ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів все своє майно, позивачці. При зверненні до нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадщини після смерті брата, позивачка дізналася, що 23.05.2014 від його імені було оформлено заповіт на користь відповідача ОСОБА_7 - сина спадкодавця.
Позивачка вважає, що заповіт від 23.05.2014 є недійсним, оскільки її покійний брат тривалий час хворів на неврологічне захворювання, у зв'язку з чим йому було встановлено групу інвалідності, та зловживав алкогольними напоями, які йому приносив відповідач, мав, як відомо позивачці, хронічний алкоголізм, алкогольний делірій, енцефалопатію третього ступеню, які йому приносив відповідач, а вона систематично піклувалася про спадкодавця та надавала йому необхідну допомогу.
Виходячи з вищевикладеного, позивачка вважає, що в момент складання заповіту 23.05.2014 її брат ОСОБА_8 мав стійкий розлад здоров'я, внаслідок чого не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі, що й стало фактичною підставою для звернення з даним позовом до суду.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05.11.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить витребувати документи з Уманської психіатричної лікарні №2 та Жашківської районної центральної лікарні; провести посмертну судово-психіатричну експертизу у відділі судових експертиз Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 ім. Павлова у м. Київ, вул. Фрунзе, 103-А; рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування вказує на те, що суд робив запити про витребування медичних документів спадкодавця лише один раз та протиправно доручав позивачці самій отримувати указані медичні документи. Суд протиправно не задовольняв клопотання позивачки та експерта про витребування додаткових доказів. Суд для дачі пояснень викликав лише медсестру та санітарку, а не лікарів, які лікували спадкодавця. Указані свідки ніякої значущої інформації надати не могли. Суд не оцінив історію хвороби ОСОБА_8 з інституту нейрохірургії в м. Києві та не передав її експертам.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при судовому розгляді не було встановлено обставин, які б свідчили про вчинення спірного заповіту із дефектом волі, про що доводить позивачка.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що 12.06.2014 помер ОСОБА_8 - рідний брат позивачки та батько відповідача (спадкодавець). 23.11.2005 спадкодавець склав заповіт за яким заповів усе своє майно позивачці, а в подальшому 23.05.2014 склав інший заповіт, яким заповів усе своє майно відповідачу (спірний заповіт).
Позивачка доводить про те, що в силу свого психічного стану, який виник внаслідок зловживання алкогольними напоями, спадкодавець при складанні 23.05.2014 спірного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Згідно положень ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу; п.2 ч.1 ст.145 ЦПК України - призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
На підставі викладеного вище, враховуючи те, що предметом доказування у даній справі є вирішення питання недійсності заповіту, з підстав того, що заповідач в момент його складання не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, на підставі відповідного клопотання позивачки, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27.01.2016 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставлено питання про те чи страждав померлий ОСОБА_8 будь-яким психічним розладом на момент складання заповіту від 23.05.2014 та якщо так, то чи міг внаслідок цього померлий ОСОБА_8 на момент складання ним заповіту від 23.05.2014 розуміти значення своїх дій та керувати ними?
Висновком судово-психіатричної експертизи №428 від 03.06.2016, проведеної комісією у складі експертів Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, встановлено, що у момент складення заповіту 23.04.2014 ОСОБА_8 страждав на органічне ураження головного мозку поєднаного (новоутворення головного мозку, інтоксикаційного - хронічний алкоголізм) ґенезу з церебрастенічним синдромом. У момент складання заповіту від 23.04.2016 ОСОБА_8 за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ у п.16 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та у п. 18 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Крім того, згідно правового висновку ВСУ у постанові від 17.09.2014 у справі №6-131цс14, який в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України, за змістом ч.?1 ст.?225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо суд встановить, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Отже заповіт в наведеному випадку може бути визнано недійсним лише з підстав того, що особа, яка його складала, в момент складення не усвідомлювала (категоричне судження) значення своїх дій та не могла (категоричне судження) керувати ними.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, проведеною у справі експертизою, а також на підставі інших доказів по справі, зокрема і пояснень свідків у суді першої інстанції, колегія суддів вбачає, що заповідач не мав дефекту волі в момент складення спірного заповіту, про що доводить позивачка, а інших доказів недійсності заповіту останньою не надано, отже позовні вимоги про визнання заповіту недійсним є необґрунтованими, як це вірно встановив суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що апеляційні доводи правильності таких висновків суду не спростовують та не оспорюють, оскільки стосуються факту не призначення у справі судом першої інстанції судової експертизи, яку було призначено та проведено у апеляційному суді.
В цілому доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.
Головуючий :
Судді :