Справа № 22-ц/793/40/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 27 Марцішевська О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
26 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПальонного В. С.
суддівКарпенко О. В., Нерушак Л. В.
при секретаріСиниці Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У вересні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №139/ФЗ-06, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 20000 доларів США зі сплатою 13,5% річних до 26 серпня 2016 року.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір поруки №139/П-06, за умовами якого ОСОБА_7, як поручитель, несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_11 укладений договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - належний йому на праві приватної власності житловий будинок з прибудовами, розташований по АДРЕСА_1, вартістю 125650 грн. 00 коп.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку», за умовами якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №139/ФЗ-06 від 29 серпня 2006 року та договорах забезпечення до цього договору.
ІНФОРМАЦІЯ_2 іпотекодавець ОСОБА_11 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_12, подавши заяву до нотаріальної контори.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12
ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які є дочками померлих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, звернулися з заявами про прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків у відповідності з умовами кредитного договору належним чином не виконує, то станом на 25 червня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 66613 грн. 84 коп., з яких: заборгованість по кредиту 64570 грн. 03 коп., заборгованість за відсотками 2043 грн. 81 коп.
З врахуванням вказаних обставин, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути на його користь з поручителя ОСОБА_7 борг в сумі 66613,84 грн., звернути стягнення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором в сумі 66 613,84 грн. на предмет іпотеки, належний ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13 - житловий будинок з прибудовами, розташований по АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, стягнути пропорційно з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 2 березня 2015 року до участі у розгляді справи залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 квітня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №139/ФЗ-06 від 29 серпня 2006 року в сумі 66613 грн. 84 коп.
Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором в сумі 66613 грн. 84 коп. на предмет іпотеки, належний ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну реалізації квартири встановити за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або за відсутності згоди на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, який в установленому законом порядку отримав дозвіл на здійснення оцінки нерухомого майна.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_6 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення, після чого вона оскаржила рішення суду в загальному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 квітня 2015 року та ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути солідно з неї та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 58113 грн 42 коп. та судові витрати по оплаті судового збору.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 та її представника, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу, представника ПАТ «Дельта Банк», який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_6 кредит на суму 20000 доларів США зі сплатою 13,5% річних на строк до 26 серпня 2016 року.
Відповідно до п.2.4 вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами шляхом внесення щомісячних визначених договором платежів.
В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_7, як поручитель, несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.
Крім цього, в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором 29 серпня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_11 укладений договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - належний йому на праві приватної власності житловий будинок з прибудовами, розташований по АДРЕСА_1.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку», за умовами якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитном договором, укладеним з ОСОБА_6 та договорах забезпечення до цього договору.
Оскільки ОСОБА_6 порушувала свої зобов'язання перед банком щодо щомісячного внесення платежів на погашення кредиту та сплату відсотків, ПАТ «Дельта Банк», як правонаступник АТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7 всієї суми непогашеного кредиту, яка складала 66 355 грн. 75 коп., з яких заборгованість за кредитом 64570 грн. 03 коп., заборгованість за відсотками 2043 грн. 81 коп., та звернення стягнення в рахунок погашення вказаної заборгованості на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 серпня 2006 року, укладеним з ОСОБА_11 - належний останньому житловий будинок.
На час звернення банку до суду з вказаним позовом іпотекодавець ОСОБА_11 помер. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_12, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняли її дочки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, банк просив стягнути суму непогашеного кредиту та нараховані відсотки в загальному розмірі 66613 грн. 84 коп. з поручителя ОСОБА_7 та в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_11 - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.
Вирішуючи справу, суд правильно визначив, що між сторонами виникли правовідносини з приводу договору банківського кредиту та забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Встановивши, що позичальник ОСОБА_6 допустила прострочення повернення чергової частини позики (сплати щомісячних платежів на погашення кредиту), суд прийшов до обґрунтованого висновку про дострокове стягнення всієї суми неповернутого кредиту та нарахованих процентів.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При цьому, як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.9 постанови Пленуму від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту , передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві, що узгоджується з положеннями частини першої статті 20 ЦК та статей 3 і 4 ЦПК України.
Встановивши, що боржник ОСОБА_6 порушила зобов'язання за кредитним договором, забезпечене порукою, а банк, скориставшись своїм правом вибору судового захисту, звернувся з вимогою до поручителя про дострокове стягнення всієї суми непогашеного кредиту та відсотків, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вказаної вимоги.
Розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором апелянтом не оскаржується.
Вирішуючи питання про одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з вимогою про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцю, який не є позичальником, суд правильно виходив з положень частини першої статті 1, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в п.9 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до яких задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
При цьому суд врахував ту обставину, що іпотекодавець помер, а право власності на предмет іпотеки в порядку спадкування перейшло до його спадкоємців та послався на положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, а якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
З врахуванням вказаних обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що перехід права власності на предмет іпотеки до спадкоємців іпотекодавця не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.
Суд також перевірив доводи відповідачів щодо можливого порушення зверненням стягнення на предмет іпотеки прав неповнолітнього ОСОБА_14, який зареєстрований у будинку, що є предметом іпотеки, та прийшов до правильного висновку про відсутність порушення таких прав, оскільки при укладенні договору іпотеки іпотекодавець надав нотаріально посвідчену заяву про відсутність неповнолітніх дітей, які мають право користування житлом у будинку, що передається в іпотеку, а неповнолітній ОСОБА_14 був зареєстрований у цьому будинку після укладення договору іпотеки без згоди цпотекодержателя, що єпорушенням умов цього договору.
З огляду на викладене висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_11 в рахунок задоволення вимог банку до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги були предметом судового дослідження і висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу відхилити.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :