Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 1-кс/711/1927/16
Справа № 711/6157/16-к
19 липня 2016 року
Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю:
секретар судових засідань - ОСОБА_2
прокурор - ОСОБА_3
представник потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , який є представником потерпілого ОСОБА_5 , на постанову від 31 травня 2016р. слідчого в особо важливих справах прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №42014250220000003 від 14.08.2014р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.397 Кримінального кодексу України,
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах потерпілого ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову від 31.05.2016р. слідчого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №42014250220000003 від 14.08.2014р.. В обґрунтування скарги зазначено, що постанова слідчого прийнята незаконно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, а висновки слідчого не відповідають фактичним обставинам скоєного злочину.
В судовому засіданні заявник підтримав доводи скарги і просив її задовольнити. Пояснив, що висновки слідчого про відсутність в діяннях слідчого ОСОБА_7 об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.397 Кримінального кодексу України (далі - КК), є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Зауважив на неповноту досудового розслідування, яка полягає у тому, що під час досудового слідства було проведено допит свідка слідчого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_5 .. В показаннях цих осіб маються розбіжності усунути які можливо лише під час їх одночасного допиту, про що стороною захисту заявлялось відповідне клопотання, але слідчим зазначеної процесуальної дії не виконано, а відмова слідчого ОСОБА_7 від проведення одночасного допиту не оформлена належним чином.
Прокурор заперечувала проти доводів скарги. Пояснила, що одночасний допит свідка і потерпілого провести неможливим через відмову свідка від такої слідчої дії. Вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 31.05.2016р. відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), є законною і обґрунтованою, а тому просила відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора або слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
31.05.2016р. слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 винесено постанову, якою закрите кримінальне провадження №42014250220000003 від 14.08.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК, у зв'язку з відсутністю в діях старшого слідчого СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження №42014250220000003 було розпочате за обставинами щодо того, що слідчим ОСОБА_7 під час розслідування кримінального провадження №12014250220000185 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.385 КК, було створено перешкоди представнику потерпілого ТОВ «Вікторія», адвокату ОСОБА_5 , у здійсненні ним правомірної діяльності з надання правової допомоги, що виразилась у ненаданні представнику копій постанов про закриття кримінального провадження №12014250220000185.
Під час досудового розслідування було встановлено, що в провадженні старшого слідчого СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 перебувало кримінальне провадження №12014250220000185 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК.
29.04.2014р. адвоката ОСОБА_8 залучено у даному кримінальному провадженню, як представника потерпілого ТОВ «Вікторія».
12.05.2014р. слідчим ОСОБА_7 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014250220000185 на підставі ч.1 п.1 ст.284 КПК у зв'язку з тим, що органами суду визнано правочинність документів, про підробку яких заявлено.
Копію вказаної постанови направлено 12.05.2014р. за вихідним №2022 на адресу потерпілого - директора ТОВ «Вікторія» ОСОБА_9 ..
06.06.2014р. представником потерпілого ОСОБА_5 подано слідчому ОСОБА_7 заяву щодо надання копії постанови про закриття даного провадження, але листом від 09.06.2014р. ОСОБА_5 фактично відмовлено у наданні копії постанови через те, що потерпілому вже надіслано вказану постанову та вимоги ст.284 КПК щодо повідомлення про прийняте рішення заявника, потерпілого та прокурора, виконано.
Ухвалою слідчого судді від 13.06.2014р. скасовано постанову слідчого ОСОБА_7 від 12.05.2014р. про закриття кримінального провадження №12014250220000185 у зв'язку з неповнотою проведеного досудового розслідування.
15.07.2014р. слідчим ОСОБА_7 повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014250220000185, яку того ж дня за вихідним №2897 направлено на адресу потерпілого директора ТОВ «Вікторія» ОСОБА_9 ..
01.08.2014р. директор ТОВ «Вікторія» ОСОБА_9 звернувся з письмовою заявою про видачу йому копії постанови слідчого від 15.07.2014р., обґрунтовуючи її тим, що на адресу ТОВ «Вікторія» копія постанови не надходила та представнику ОСОБА_5 за його зверненнями також не надано її копії. 06.08.2014р. ОСОБА_9 за його заявою направлено копію зазначеної постанови за вихідним №3282, яка 11.08.2014р. отримана адвокатом ОСОБА_5
08.08.2014р. ОСОБА_5 надав слідчому ОСОБА_7 клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в якому просив повідомити його про час і місце можливості ознайомлення. Листом за вих.№3313 від 11.08.2014р., який ОСОБА_5 отримав 11.08.2014р., його було повідомлено, що він може ознайомитись з матеріалами кримінального провадження 18.08.2014р. о 12год в приміщенні службового кабінету №11 Монастирищенського РВ.
Ухвалою слідчого судді від 15.08.2014р. постанова слідчого ОСОБА_7 від 15.07.2014р. скасована, після чого проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014250220000185 доручено слідчому СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_10 ..
Допитана в якості свідка слідчий ОСОБА_7 вищевказані обставини повністю підтвердила та пояснила, що оскільки ч.6 ст.284 КПК передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається лише заявнику, прокурору і потерпілому, а відтак і її копія може бути надана лише таким учасникам кримінального провадження, то нею не порушені вимоги кримінально-процесуального закону. Зазначила, що не мала на меті перешкоджати адвокату ОСОБА_5 у наданні правової допомоги ТОВ «Вікторія».
Допитаний в якості потерпілого адвокат ОСОБА_5 показав, що на його неодноразові звернення слідчий ОСОБА_7 відмовляла йому у видачі копії постанови про закриття кримінального провадження, мотивуючи свою відмову тим, що він оскаржуватиме це рішення. З метою спонукати слідчого ОСОБА_7 до усунення порушень він звертався до начальника слідчого відділу Монастирищенського РВ та прокурора Монастирищенського району, але на зауваження цих осіб слідчий не реагувала. Вважає, що у такий спосіб слідчий умисно порушувала положення КПК з метою створення перешкод у здійсненні ним правомірної діяльності з надання правової допомоги ТОВ «Вікторія», яке є потерпілим у кримінальному провадженні, що обмежувало права потерпілого на своєчасне отримання копій процесуальних документів та їх оскарження.
Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Вікторія» ОСОБА_9 показав, що починаючи з 06.07.2014р. йому на мобільний телефон постійно телефонував адвокат ОСОБА_5 та запитував чи не надходила на адресу ТОВ «Вікторія» постанова про закриття кримінального провадження № 12014250220000185, та чи не отримував її на руки. 01.08.2014р. ОСОБА_5 зателефонував йому з Монастирищенського РВ та повідомив, що слідчий ОСОБА_7 відмовляється надавати постанову про закриття кримінального провадження оскільки вважає, що постанову має отримати сам учасник кримінального процесу, тобто директор ТОВ «Вікторія», тому ОСОБА_9 необхідно прибути до Монастирищенського РВ та написати заяву на видачу вказаної постанови. Приїхавши до райвідділу ОСОБА_9 написав в кабінеті слідчої заяву на отримання копії постанови від 15.07.2014р. та надав їй, проте ОСОБА_7 відмовилась надавати постанову в зв'язку з тим, що нібито ТОВ «Вікторія» буде оскаржувати постанову до суду, та відправила здавати написану заяву до канцелярії і повідомила, що у відповідності до вимог закону вказана заява буде розглянута на протязі місяця, про що проінформують. Адвокат ОСОБА_5 11.08.2014 року зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про те, що постанову про закриття кримінального провадження він отримав на руки.
Кримінальне провадження №42014250220000003 неодноразово закривалось, але постанови слідчих скасовувались слідчими суддями (ухвали від 20.02.2015р., 14.04.2015р., 17.08.2015р., 19.10.2015р., 29.12.2015р., 05.04.2016р.). Судом наголошувалось на необхідності ретельного аналізу дій слідчого ОСОБА_7 з огляду на об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину, передбаченого ст.397 КК, і усунення розбіжностей в показаннях ОСОБА_7 та ОСОБА_5 шляхом проведення їх одночасного допиту. Крім того, ухвалою слідчого судді від 18.05.2016р. було зобов'язано слідчого провести одночасний допит ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ..
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні визначені у ч.1 ст.91 КПК. Частиною другою цієї статті КПК передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
За змістом положень ст.ст.283, 284 КПК закінчення досудового розслідування це завершальний етап стадії досудового розслідування, у межах якого підбиваються підсумки роботи слідчого і прокурора щодо вирішення завдань кримінального провадження, аналізуються всі зібранні докази та приймається підсумкове рішення у справі на стадії досудового розслідування.
Після виконання вимог ст.91 КПК, а саме встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась не перевіреною.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, погоджуюсь з висновками слідчого про необхідність закриття кримінального провадження, що викладені в мотивувальній частині постанови від 31.05.2016р., які підтверджуються зібраними у справі доказами і у своїй сукупності, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, вказують на законність та обґрунтованість прийнятого процесуального рішення.
При проведенні досудового розслідування органом розслідування вжито заходів щодо встановлення об'єктивної істини, належним чином виконані процесуальні та слідчі дії в обсязі необхідному для встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню. Так під час досудового слідства з метою з'ясування обставин справи було допитано потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , зібрано письмові докази та проведені інші процесуальні дії.
З аналізу показів ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вбачається, що вони мають деякі розбіжності щодо деталей спілкування цих осіб з приводу надання ОСОБА_5 копії постанови від 15.07.2014р.. Зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 стверджують, що слідчий ОСОБА_7 казала їм, що не даси копію постанови від 15.07.2014р., оскільки вони будуть її оскаржувати, а тому відмовила їм у наданні цієї копії. Натомість ОСОБА_7 заперечує зазначені обставини. Разом з тим, усунути розбіжності в показаннях цих осіб шляхом їх одночасного допиту не вбачається можливим, оскільки ОСОБА_7 відмовилась від одночасного допиту з ними, посилаючись на наявність неприязних відносин між ними про що складено відповідну заяву /а.199 т.2/. З урахуванням положень ст.63 Конституції України і ст.66 КПК України відмова ОСОБА_7 від такої слідчої дії є законною, оскільки вона може відмовитись від давання показань щодо себе. За таких обставин проведення одночасного допиту ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не вбачається можливим, а тому слідчим не порушено вимог ухвал слідчих суддів щодо неповноти досудового розслідування.
Виносячи постанову від 31.05.2016р. про закриття кримінального провадження слідчий виходив з того, що в діях ОСОБА_7 відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.397 КК.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.397 КК, характеризується діями або бездіяльністю і проявляється, зокрема, у вчиненні у будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги. Вчинення перешкод означає створення перепон шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у надання таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації, неправомірне позбавлення зазначених осіб права захищати особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суспільна небезпечність такого злочину полягає у порушенні нормальної діяльності осіб, які беруть участь у здійсненні правосуддя й надають необхідну правову допомогу юридичним та фізичним особам у представленні їхніх законних інтересів, захисту прав та свобод при провадженні досудового слідства й у суді.
Під час досудового розслідування було встановлено, що слідчим ОСОБА_7 в повній мірі виконані вимоги ч.6 ст.284 КПК і після прийняття рішення про закриття кримінального провадження його копія надсилалась потерпілому, що підтверджується відповідними супровідними листами з відміткою про реєстрацію вихідної кореспонденції /а.118, 130 т.1/. За заявою ОСОБА_9 від 01.08.2014р. йому повторно було надіслано копію постанови від 15.07.2014р., що підтверджується супровідним листом від 06.08.2014р. /а.134 т.1/. На заяву ОСОБА_5 від 08.08.2014р. про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження йому забезпечено таку можливість, що підтверджується листом від 11.08.2014р. /а.136 т.1/.
Натомість на письмове звернення ОСОБА_5 від 06.06.2014р. про надання йому копії постанови від 12.05.2014р. йому відмовлено. Як пояснила ОСОБА_7 /а.42-46, 156-163 т.2/ таке рішення прийнято нею з огляду на зміст ч.6 ст.284 КПК. Так а.1 ч.6 ст.284 КПК передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому та прокурору, а копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження - заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Отже оскільки законом прямо не передбачено надсилання копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження такому учаснику, як представник потерпілого, то слідчий вважала, що такий учасник не має права на отримання такого процесуального рішення.
Частиною четвертою статті 58 КПК передбачено, що представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Разом з тим нормами КПК не передбачено обов'язковості отримання копії постанови слідчого безпосередньо потерпілим, а відтак його представник має право на отримання такого процесуального рішення. Зазначене також випливає з аналізу змісту ст.24, п.3 ч.1 ст.303 КПК відповідно до яких представник потерпілого має право на самостійне оскарження рішень слідчого про закриття кримінального провадження.
Проте слідчий ОСОБА_7 на зазначене не звернула уваги, а обмежилась безумовним дотриманням вимог а.1 ч.6 ст.284 КПК, що свідчить про неправомірність її дій, але і про відсутність в її діях умислу на перешкоджання правомірній діяльності представника з надання правової допомоги, як обов'язкового елементу суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.397 КК.
Варто також зауважити, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст.397 КК, визначається, зокрема, тим що втручання в діяльність захисника чи представника повинне мати незаконний характер, але з обставин кримінального провадження вбачається, що дії ОСОБА_7 хоча і є неправомірними, але в контексті а.1 ч.6 ст.284 КПК не є незаконними. Поняття «законність» і «правомірність» є близькими за своєю природою, але не тотожними. Правомірність, тобто правомірна поведінка, є уособленням принципу верховенства права, який чітко передбачений ст.8 КПК. Законність є вимогою неухильного додержання органами державної влади та їх службовими особами законів і підзаконних нормативно-правових актів і зазначений принцип закріплений ст.9 КПК. Частиною 6 статті 9 КПК передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. З аналізу зазначених норм вбачається, що принцип верховенства права ширший за принцип законності і не підміняє та не скасовує його, а поглиблює його від вимог суто формального додержання норм у напрямку пошуку власне правового (органічного, ідеального) змісту права. З урахуванням зазначеного висновок слідчого про відсутність в діях ОСОБА_7 об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.397 КК є правильним.
Звертаю увагу, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст.2 КК). Відсутність ознак складу злочину унеможливлює застосування до особи кримінальної відповідальності, натомість не виключає можливості настання інших видів юридичної відповідальності, що має вирішуватись в порядку, передбаченому законом, але поза межами кримінального провадження.
Встановлення зазначених обставин і їх належна оцінка обумовили прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.
Таким чином, вважаю, що постанова від 31.05.2016р. про закриття кримінального провадження прийнята слідчим з дотриманням вимог КПК, а досудове розслідування проведено повно, з дослідженням всіх обставин кримінального провадження. При цьому слідчим в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі проведені необхідні слідчі дії, надана належна правова оцінка зібраним доказам з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, висновки, викладені в постанові про закриття кримінального провадження від 31.05.2016р., відповідають фактично встановленим обставинам і їм дана правильна правова оцінка, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.303-307 КПК України, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 25.07.2016р..
Слідчий суддя: ОСОБА_1