Справа № 2604/7292/12
іменем України
"13" лютого 2013 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галига І.О., розглянувши апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року відносно ОСОБА_1, -
Зазначеним вироком ОСОБА_1 засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом часткового складання покарань у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, звернувся до суду з апеляцією, у якій просить апеляційний суд вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особи, внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ст. 350 КПК України в апеляції має бути зазначено: назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції. При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
Між тим, в апеляції, з якою звернувся прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не виконано вимоги ст. 350 КПК України, зокрема, не зазначено у чому полягає незаконність вироку та доводи на її обґрунтування, не зазначено, які обставини не були враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_1 та можуть свідчити про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Крім того, відповідно до ст. 349 КПК України до апеляції прокурора додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
Між тим, кількість наданих прокурором копій апеляції не відповідають кількості всіх учасників судового розгляду.
Згідно вимог ст. 352 КПК України у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених статтею 350 КПК України, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.
Враховуючи те, що апеляція захисника, не відповідає вимогам ст. 349, ст. 350 КПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку, передбаченого ст. 351 КПК України, для виконання вимог ст. 350 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 350, 351, 352 КПК України, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, сім діб для виконання вимог ст. 350 КПК України.
Суддя І.О. Галига