13 липня 2016 року м. Київ К/800/63778/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013
у справі № 820/5602/13-а Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (далі - ТОВ "Побутелектротехніка")
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (далі - ДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013, позов ТОВ "Побутелектротехніка" задоволено: скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.06.2013 № 0001822201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на 374 433,00 грн., - повністю; податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.06.2013 № 0001832201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 237 735,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій - 118 868,00 грн.
В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті виїзної планової перевірки ТОВ "Побутелектротехніка" від 12.06.2013 № 2136/22.-07/24136939, про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ за березень, червень - грудень 2012 року на загальну суму 251 529,00 грн. та з податку на прибуток за І-ІV квартали 2012 року на 249 622,00 грн. внаслідок завищення суми податкового кредиту на 251 529,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Абсолют-Бест" і ПрАТ "Видавництво "Харків", та суми витрат на 1 188 675,00 грн., що відповідає витратам з придбання товарів у зазначених постачальників (витрати без ПДВ на придбання у ТОВ "Абсолют-Бест" товарів (поліграфічні матеріали; овочі, фрукти ) - 251 805,00 грн., у ПрАТ "Видавництво "Харків" (компенсація комунальних послуг та інших витрат, пов'язаних з орендою приміщення) - 262922,00 грн.).
Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Абсолют-Бест" не мають реального характеру, є безтоварними, та спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Абсолют-Бест" (використані результати перевірки ТОВ "Абсолют - Бест", викладені у акті від 05.02.2013 № 51/22.4-07/3800288 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Абсолют-Бест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.10.2012"), згідно якої вказане підприємство не має матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності; свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.10.2012; у ланцюгу поставок до ТОВ "Абсолют-Бест" виявлені суб'єкти підприємницької діяльності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням незаконної податкової вигоди третім особам.
Що ж стосується декларування ТОВ "Побутелектротехніка" сум витрат та податкового кредиту за господарськими операціями із ПрАТ "Видавництво "Харків", то ДПІ виходила з того, що такі витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані висновком про неправомірне донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 237 735,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 249 622,00 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, оскільки в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Абсолют-Бест" та ПрАТ "Видавництво "Харків" з придбання товарів (послуг) та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Побутелектротехніка", фінансові показники яких позивач включив до податкового обліку, збільшивши суми витрат та податкового кредиту.
У судовому процесі встановлено, що на підставі договорів від 01.03.2012 № 113 та № 114 позивач придбав у ТОВ "Абсолют-Бест" товари (поліграфічні матеріали, овочі та фрукти). Останнім на виконання умов вищевказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні на адресу позивача, який, у свою чергу, як підтверджено банківськими виписками, повністю сплатив кошти постачальнику за поставлені товари. Перевезення придбаних товарів здійснено власними силами позивача, що підтверджено: умовами договорів (пункт 3.1 договорів); перебуванням у користуванні ТОВ "Побутелектротехніка" на умовах договору оренди транспортного засобу від 01.08.2011 № 01/08-3 (DAF XF 95.430, державний реєстраційний номер НОМЕР_3) із СПД ОСОБА_2; наявністю у штаті ТОВ "Побутелектротехніка" водія з відповідною кваліфікацією, що підтверджено копіями штатного розпису, наказом про прийняття на роботу від 03.01.2012 громадянина ОСОБА_3, водійським посвідченням ОСОБА_3 та наказом про відрядження останнього від 23.03.2012; товарно-транспортними накладними; копіями виписок із книги реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Товар зберігався на орендованих позивачем складських приміщеннях згідно з договором від 01.01.2012 №11/2012 із ПАТ "Харківський центральний універсам", зокрема овочі, фрукти в холодильному обладнанні (шафа-склад холодильна "Mawi" - 1600*2100*850, місткістю 1600 л), що перебуває на балансі ТОВ "Побутелектротехніка". Придбаний товар у ТОВ "Абсолют - Бест" використаний у господарській діяльності шляхом наступної його реалізації іншим суб'єктам господарювання (ТОВ "Віптел", ПРАТ "Книжкова фабрика "Глобус", ТОВ "Репролайн", ФОП ОСОБА_4.), що підтверджено укладеними договорами із вказаними платниками податків, виписаними позивачем податковими та видатковими накладними на відпуск (поставку), здійсненими розрахунками та відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліках товариства.
Також судами встановлено, що між ПрАТ "Видавництво "Харків" (орендодавець) та ТОВ "Побутелектротехніка" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 41/12, відповідно до умов якого, орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 1 6-16, 1-го поверху № 1-:-45; 2-го поверху № 1-:45; 3-го поверху № 1-:-30; 4-го поверху № 1-:-41, машинного відділення № 1-:-9 площею 12 837 м2. в літ. Б-4 (майно), яке розташоване по проспекту Московського, 247 в м. Харкові. Приміщення передано орендодавцем ТОВ "Побутелектротехніка", про що свідчить акт прийому-передачі нежитлового приміщення, підписаний їхніми уповноваженими представниками. У зв'язку з необхідністю використовувати в повному обсязі вищезазначені нежитлові приміщення 05.06.2012 між сторонами договору оренди був укладений договір № 41/12-1, відповідно до умов якого ТОВ "Побутелектротехніка" (замовник) в порядку та на умовах цього договору зобов'язується відшкодовувати ПрАТ "Видавництво "Харків" витрати за комунальні послуги (опалення, вода, каналізація, скидання стічних вод, електроенергія), якими замовник користується у зв'язку з орендою нежитлових приміщень загальною площею 12 837 м2, розташованих у виробничій будівлі літ Б-4 по проспекту Московського, 247 в м. Харкові. Вартість витрат на комунальні послуги була визначена сторонами у кошторисі (додаток № 1 до договору від 05.06.2012 № 41/12-1); між сторонами підписані акти про надані послуги на загальну суму 936 870,00 грн., яка була повністю сплачена позивачем в безготівковому порядку розрахунків, про що свідчать надані позивачем копії виписок по його банківському рахунку.
Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2014 № 71-УІІІ, набрав чинності з 01.07.2015).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).
Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).
Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків (покупця) на збільшення в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення його права на отримання податкових преференцій за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про його неоправдану необачність при виборі контрагента чи зловживання правом.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.
Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ "Абсолют-Бест" та ПрАТ "Видавництво "Харків", а саме: податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок з рахунку, товарно-транспортних накладних, договорів купівлі-продажу, оренди рухомого та нерухомого майна, - встановили реальність господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами, зв'язок витрат позивача по цих операціях з його господарською діяльністю та з огляду на відсутність з боку ДПІ доказів, які б однозначно спростовували достовірність документів податкового і бухгалтерського обліку, наданих позивачем під час перевірки, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев