13 липня 2016 року м. Київ К/800/48213/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013
у справі № 1170/2а-125/12 Кіровоградського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного підприємства (далі - ПП ) "ВК і К"
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 19.08.2011 № 0000592300, яким товариству за збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 532 186,51 грн. за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.04.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) та пункту 198.6 статті 198 ПК.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 439 602,99 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 92 583,52 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті позапланової невиїзної перевірки ПП "ВК і К" від 05.08.2011 № 157/2300/13745730, про заниження позивачем ПДВ за березень - грудень 2009 року, січень, березень - липень 2010 року, квітень, травень 2011 року на вказану вище суму внаслідок формування податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних від імені ТОВ "Латипак", ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Макропродсистеми". Цей висновок обґрунтований посиланням на розбіжність задекларованих ПП "ВК і К" та ТОВ "Латипак", ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Макропродсистеми" сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань за наслідками їх взаємовідносин, що встановлено з врахуванням даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та отриманої під час здійснення заходів податкового контролю інформації щодо характеру діяльності вказаних контрагентів позивача. Так, згідно з актом ДПІ у Дрогобицькому районі від 15.04.2011 № 321/23-1/36822971 фінансово-господарська діяльність ТОВ "Латипак" із ПП "Версант" не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки до перевірки не надано первинні документи (акти приймання-передачі товару від ПП "Версант", сертифікатів відповідності, супроводжувальних документів, товарно-транспортних накладних). Відповідно до службової записки від 12.05.2011 № 3067/ДПІ/26-10/3 ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стосовно ТОВ "Асторг Плюс" порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів); свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Макропродсистеми" анульовано 18.03.2011. ОДПІ з врахуванням вказаної інформації зроблено висновок, що господарські операції ПП «ВК і К» із вказаними контрагентами безтоварні, спрямовані про штучне формування податкового кредиту та мінімізацію податкового навантаження.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті Закону № 168/97-ВР платник податку (покупець) має право включити сплачені ним у ціні придбаних товарів (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № VІІІ ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
Вищенаведені норми, так само, як й інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податку на збільшення в податковому обліку суми податкового кредиту від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками операцій з отримання від ТОВ "Латипак", ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Макропродсистеми" товару (оболонка ковбасна, целюлозна, м'ясообрізь) за договорами від 05.05.2010 № 7, від 16.03.2009 № АС - 35 (а.с. 29 - 31, 55 - 59, 182 - 188 т. 1)) з метою здійснення господарської діяльності (виробництво м'ясних продуктів, виробництво м'яса), та зібраних судом на підставі статті 11 Кодексу, а саме: видаткових та податкових накладних, договорів транспортної експедиції товару, висновків санітарно - епідеміологічної експертизи, ветеринарних свідоцтв, посвідчень про якість товару, експертних висновків про якість харчової продукції та продовольчої сировини, подорожніх листів, реєстраційних посвідчень на транспортні засоби, які належать ПП "ВК і К" (а.с. 32 - 43, 60 - 162, 189 - 195 т. 1, а.с. 172 - 223, 236 - 248 т. 2), - встановили факт придбання позивачем у ТОВ "Латипак", ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Макропродсистеми" товару та з огляду на відсутність з боку ОДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту, з приводу яких виник спір, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Такий висновок відповідає нормі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суди встановили, що рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 18.03.2011 № 2654 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Макропродсистеми" скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2011 у справі 2а-11112/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012 (№ К/9991/40883/12) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 відмовлено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев