АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
26 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року,
за участю прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року задоволено клопотання прокурора відділу Головної військової прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному 18.04.2016 року до ЄРДР під №42016000000001053, за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 198, ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 426-1 КК України, та накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , вилучене у нього під час особистого обшуку 4.06.2016 року, а саме на: грошові кошти в розмірі 950 доларів США (9 купюр номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США).
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляцій скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року скасувати та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту.
В обгрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що ухвала слідчого судді Голосіївського районного сулу м. Києва від 13 липня 2016 року є очевидно незаконною і такою, що винесена із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням норм кримінального закону.
Зазначає, що всупереч вимог закону прокурор не звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про накладення арешту на майно в строки визначені законом, а тому у відповідності до положень статті 169 та частини 5 статті 171 КПК України зобов'язаний був повернути вказані грошові кошти.При цьому, чинний КПК України не містить можливості поновлення чи продовження строків, визначених частиною 5 статті 171 КПК України, що саме по собі є ще одним свідченням безумовної незаконності оскаржуваної ухвали слідчого суді та безпідставності клопотання органу досудового розслідування.
Також вказує, що ОСОБА_6 оголошено підозру у вчиненні злочинів, передбачених статтями 240, 255, 368 КК України - але, ні в судовому засіданні у слідчого судді, а ні при розгляді даної апеляційної скарги прокурор не був і не є здатним вказати внаслідок якого злочину могло бути здобуто майно, на яке він просить накласти арешт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням прокурора та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів справи, в провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000001053 від 18.04.2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 426-1, ч. 3 ст. 240, ст. 198, ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що на території Рівненської області співробітниками Управління СБ України в Рівненській області, Рівненської регіональної прокуратури створена та функціонує злочинна організація, членами якої є співробітники правоохоронних органів, представники влади та фізичні особи, які систематично вчиняють тяжкі, особливо тяжкі злочини та інші злочини щодо незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення - бурштину, придбання та отримання, його зберігання і збут, одержання неправомірної вигоди з використанням влади та службового становища за невжиття заходів реагування з протидії нелегального видобутку корисних копалин щодо окремих осіб, які сплачують готівкові кошти за безперешкодне здійснення старательської діяльності, а також привласнення зазначеного майна через створену підконтрольну юридичну особу.
Встановлено, що механізм злочинної схеми полягає в тому, що особи зацікавлені в незаконному видобутку бурштину на території Рівненської області повинні передавати щодобово неправомірну вигоду. У подальшому, незаконно отримані грошові кошти розподіляються між учасниками злочинного угрупування у заздалегідь обговореному відсотковому співвідношенні.
У разі неповідомлення бурштинокопачами про наміри здійснювати незаконний видобуток бурштину, або відмови від сплати грошових коштів за його видобуток, члени злочинної групи з числа правоохоронних органів, маючи владні повноваження дають вказівки місцевим прокурорам та начальникам райвідділів Національної поліції здійснити виїзд на місце видобування, затримати осіб, вилучити бурштин та знаряддя для його видобутку.
У подальшому, після проведення оперативно-слідчих дій вилучений бурштин передається на зберігання та проведення експертизи в підконтрольну експертну установу.
Маючи корисливий мотив на більше збагачення, за вказівкою співробітників правоохоронних органів організовано здійснюється прихована заміна вилученого бурштину на каміння нижчої якості та меншої фракції та реалізовується ними за кордон, з порушенням митного та податкового законодавства, тобто таким чином привласнюють чуже майно, яке було у віддані юридичної особи.
В ході досудового розслідування отримано докази, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причетний до діяльності зазначеної злочинної організації.
04.07.2016 у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час затримання проведено особистий обшук ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 950 доларів США.
13.06.2016 року прокурор відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , вилучене у нього під час особистого обшуку 4.06.2016 року, а саме на: грошові кошти в розмірі 950 доларів США (9 купюр номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США).
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказане у клопотанні майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження №42016000000001053 від 18.04.2016 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на майно.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки може бути використано з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , вилучене у нього під час особистого обшуку 4.06.2016 року, а саме на: грошові кошти в розмірі 950 доларів США (9 купюр номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США).
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами судового провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співрозмірності, а тому доводи апелянта стосовно невмотивованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному 18.04.2016 року до ЄРДР під №42016000000001053, за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 198, ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 426-1 КК України, та накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , вилучене у нього під час особистого обшуку 4.06.2016 року, а саме на: грошові кошти в розмірі 950 доларів США (9 купюр номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США), - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , який діє на захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ф і м о в а