26 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Чобіток А.О.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальтея Стар» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення збитків,
встановила:
у березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень 37) літ. «А», загальною площею 195кв.м. у будинку АДРЕСА_1, та стягнення з відповідачів збитків у вигляді не отриманої орендної плати (упущеної вигоди) за період з 14 листопада 2013р. по 14 березня 2014р. у сумі 187 200грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що є власником вказаних нежитлових приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2010р. і 8 листопада 2013р. уклав з СПД ОСОБА_5 договір оренди нежилого приміщення № 1, яке передано орендарю на підставі акту приймання передачі від 10 листопада 2013р.
Позивач стверджував, що з 14 листопада 2013р. відповідачі чинять перешкоди у вивозі сміття із нежитлових приміщень, облаштували біля входу до приміщення металеву огорожу та встановили транспортний засіб, що не дає можливості користуватися приміщеннями та вивозити з нього будівельне сміття, а відтак і отримувати орендну плату, яка відповідно до умов договору становила 46 800грн. на місяць.
Під час судового розгляду позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог і остаточно просив стягнути з відповідачів солідарно 577 200грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4208/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко Л.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
Рішенням суду від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальтея Стар» права користування нежилими приміщеннями №1-8 (групи приміщень №37) (в літ. А), загальною площею 195 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, проведено розподіл судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідачів просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
- 2 -
Представник відповідачів посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, так як позивачем не було доведено, а судом не було встановлено у чому саме полягали перешкоди, які чинили саме відповідачі позивачу у користуванні приміщеннями, та яким чином вказані перешкоди відповідачі повинні усунути.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційного розгляду.
Позивач ТОВ «Амальтея Стар» про день та час розгляду апеляційної скарги чотири рази було повідомлене за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте, згідно повідомлення листоноші за вказаною адресою не знаходиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Крім того, відповідно до повідомлення Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 13 липня 2016р. згідно договору, який укладено між ТОВ «Амальтея Стар» та Київською міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» про надання послуг зв'язку з доставки пошти від 12 грудня 2013р., з метою вручення судового повідомлення працівниками поштового відділення Київ 33 двічі представник товариства повідомлявся про надходження судового повідомлення, проте, представником товариства вказане повідомлення отримано не було (с.с.64 т.2).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач був належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, свого представника у судове засідання не направив, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів та їх представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2010р. ТОВ «Амальтея Стар» є власником нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 37) (в літ. А) загальною площею 195кв.м. по АДРЕСА_1.
8 листопада 2013р. між ТОВ «Амальтея Стар» та СПД ФО ОСОБА_5 укладено договір оренди вищезазначених нежилих приміщень строком на три роки. 10 листопада 2013р. сторони підписали акт приймання-передачі нежилих приміщень.
Згідно повідомлення директора комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району» від 27 лютого 2014р. відповідачі обгородили викинуті з нежилих приміщень речі та не дозволяють їх вивозити, а також перед вхідною групою встановили транспортний засіб без номерних знаків.
Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідачів усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування нежилими приміщеннями, суд першої інстанції виходив з доведеності цих позовних вимог.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,розпоряджається своїм
- 3 -
майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, нормами матеріального права встановлено право позивача, як власника нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 37) (в літ. А) загальною площею 195кв.м. по АДРЕСА_1, вільно ними розпоряджатися на власний розсуд, що і було зроблено позивачем, який уклав договір оренди приміщень з СПД ФО ОСОБА_5
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідачами встановлені металева огорожа та транспортний засіб без номерів, які перешкоджають йому вільно користуватися нежилими приміщеннями.
Отже, позивач повинен був надати суду докази, що саме відповідачі встановили металеву огорожу та транспортний засіб. Проте, матеріали справи таких доказів не мають, а лист директора комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району» від 27 лютого 2014р. не містить джерела, з якого отримана викладена у ньому інформація.
Крім того, допитані судом першої інстанції свідки не підтвердили, що саме відповідачі встановили вищезазначені перешкоди, а також не зазначали, що встановлений автомобіль належить будь-кому з відповідачів.
При цьому свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 висловлювали погрози на адресу орендаря з приводу виконання ним ремонтних робіт у нежилих приміщеннях, проте про встановленням ними огорожі та транспортного засобу перед вхідною групою нежилих приміщень пояснень не давали.
Пояснення свідка ОСОБА_11 про те, що відповідач ОСОБА_2 відчинив йому вікно, через яке він потрапив до спірних нежилих приміщень, не може бути достатнім доказом того, що саме відповідачі встановили огорожу перед вхідною групою до нежилих приміщень.
З наданих суду документів вбачається, що між позивачем та мешканцями будинку АДРЕСА_1, серед яких є і відповідачі, склалася конфліктна ситуація з приводу продажу підвального приміщення, при цьому ОСОБА_2, як голова ОСББ цього будинку, звертався до державних органів з проханням здійснення перевірки правомірності зайняття нежилих приміщень позивачем, а також надавав пояснення правоохоронним органам, які здійснювали охорону громадського порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано суду першої інстанції достатніх та належних доказів у підтвердження того, що саме відповідачами були встановлені перешкоди, які не дають можливості товариству вільно користуватися нежилими приміщеннями, які перебувають у його власності, а відтак, судом не було зазначено, як саме відповідачі зобов'язані усунути ці перешкоди.
Судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову
- 4 -
у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальтея Стар» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: