Справа №11-сс/796/2373/2016 Слідчий суддя в 1-інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
14 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши в режимі відеоконференції в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року,
за участю прокурора - ОСОБА_8
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2016 р. під № 12016100040009508, задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, України.
Цією ж ухвалою ОСОБА_7 визначено заставу в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 41340 гривень у національній грошовій одиниці України.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду та до слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9
2) не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання.
Термін дії ухвали визначений до 1 вересня 2016 року до 11 год. 30 хв.
Ухвала слідчого судді вмотивована тим, що з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих його кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що може загрожувати останньому у разі визнання його винуватим, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов'язків, переховування від органів досудового розслідування та суду, продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, чи вчинення інших кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема - домашній арешт із забороною вказаній особі цілодобово залишати постійне місце проживання в м. Києві, та з покладанням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник зазначав, що ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована та невмотивована. Вказував, що наведені слідчим у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не підтверджені наявними у матеріалах клопотання та наданими стороною обвинувачення у судовому засіданні доказами. Крім того, слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу не було враховано щире каяття підозрюваного в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, фактичну відсутність завданої шкоди потерпілим, наявність постійного місця проживання у м. Києві, позитивну характеристику ОСОБА_7 з місця проживання, та стан його здоров'я, зокрема наявність у останнього ряду хвороб.
Заслухавши доповідь судді, захисника та надані у режимі відеоконференцзв'язку пояснення підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як убачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, у провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР під № 12016100040009508 від 04 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
04 липня 2016 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
05 липня 2016 року ОСОБА_7 оголошено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
06 липня 2016 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існують обгрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року дане клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 години 30 хвилин 01 вересня 2016 р. та одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 41340 (сорок одна тисяча триста сорок) гривень у національній грошовій одиниці України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.
Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді взяття під варту судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена слідчим та сумнів у суду щодо їх достатності, не викликала.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 , будучи особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень та вживання наркотичних засобів, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов'язків, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення,в якому він підозрюється.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризиками є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи. Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 та відомості про його особу.
Отже за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що слідчим і прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки йому оголошено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання до шести років позбавлення волі, крім того він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його легковажне ставлення до своїх протиправних дій та підвищує ризик вчинення нових злочинів, що в сукупності не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд на законних підставах визначив йому заставу в розмірі 41340 грн.
Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину у вчиненні якого він підозрюється, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив підозрюваному ОСОБА_7 саме такий розмір застави, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчим суддею не взято до уваги дані про особу підозрюваного та не доведено ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 309, 404, 405, п. 1 ч. 3 ст. 407, ч. 1 ст. 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2016 р. під № 12016100040009508, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, України, строком до 01 вересня 2016 року до 11 год. 30 хв. включно, та визначено заставу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 41340 гривень у національній грошовій одиниці України, -залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4