26 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Чобіток А.О.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія», Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
встановила:
у червні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом, який уточнював протягом судового розгляду, і просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, а також ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 у публічному виступі, який транслювався на вітчизняних телеканалах, а саме: «1+1» - новини «ТСН», 112 «Украйна» - новини та на Ток-шоу «Шустер LIVE» на телеканалі 112 «Украйна», наступного змісту:
- «Заступник генерального прокурора, який у жовтні "кришував" і фактично сприяв злочинній діяльності, є фігурантом цього кримінального провадження. Я називаю це прізвище, це громадянин України, 1963 р. н., його прізвище ОСОБА_3»;
- «Я приїду разом зі спецпідрозділом «Альфа» для отримання дозволу на затримання і доставку на допит фігуранта справи»;
- «Есть материалы о коррумпированной схеме, которая только в течение 2014-2015 годов нанесла ущерб государственному бюджету на более чем миллиард гривен. В этой схеме задействованы бывший министр ОСОБА_4 и в то время заместитель генерального прокурора ОСОБА_3, который останавливал в октябре 2014 года правоохранительные органы, в частности МВД»;
- «горить під Киевом, відповідальних немає, два рази зупиняли міліцію, питання хто? Я відповідально встаю, і кажу, мій колега Аваков говорить правду, зупиняли міліцію заступники Генерального прокурора, один з них працював у жовтні 2014 року, ось в чому,
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/595/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
правда»;
- «Три місяці тому за поданням першого заступника Голови СБУ, дійсно, одному із заступників Генпрокурора, коли він працював, було вручено від Служби безпеки, і я вручав,
- 2 -
коли було невідомо про його злочин або про його правопорушення».
Також позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вищезазначену інформацію, у той самий спосіб, у який вона була поширена, протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 14 червня 2015р. ОСОБА_1 у прямому ефірі телеканалу « 1+1», новини «ТСН», телеканалу «112 Україна», а 19 червня 2015р. під час ток-шоу «Шустер Live» розповсюджував зазначену неправдиву інформацію, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
Рішенням суду від 3 грудня 2015р. позов задоволено частково. Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_1 15 червня 2015р. у публічному виступі, який транслювався на вітчизняних телеканалах: «1+1», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», в передачі новини «ТСН», та 112 «Україна», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», в передачі новини, в частині, що стосується особи ОСОБА_3, а саме інформацію наступного змісту: ««заступник генерального прокурора, який у жовтні «кришував» і фактично сприяв злочинній діяльності, є фігурантом цього кримінального провадження. Я називаю це прізвище, це громадянин України, 1963р. народження, його прізвище ОСОБА_3», «есть материалы о коррупированной схеме, которая только в течение 2014-2015 годов нанесла ущерб государственному бюджету на более, чем миллиард гривен. В этой схеме задействованы бывший министр ОСОБА_4 и в то время заместитель генерального прокурора ОСОБА_3, который останавливал в октябре 2014 года правоохранительные органы, в частности МВД». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна» за рахунок ОСОБА_1 протягом місяця після набрання законної сили цим рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що стосується ОСОБА_3 на вітчизняних телеканалах « 1+1» в програмі новини «ТСН» та 112 «Україна» в телепрограмі новини шляхом оголошення резолютивної частини даного рішення суду. Проведено розподіл судових витрат.
У поданих апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1» просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідачі посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, не взяття до уваги, що позивачем не надано доказів поширення відповідачами інформації стосовно нього, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Також відповідачі посилаються на порушення судом норм процесуального права, так як суд не сприяв у витребуванні доказів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поширення відповідачами стосовно нього інформації, яка не відповідає дійсності і яка підлягає спростуванню.
Проте, колегія суддів вважає, що вказані висновки суду не відповідають матеріалам справи, наданим сторонами доказам та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про
- 3 -
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
У п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.
Оскільки позивач стверджував, що поширення недостовірної інформації стосовно нього було здійснено відповідачем ОСОБА_1 у ефірі телеканалу «1+1», телеканалу «112 Україна», а також під час ток-шоу «Шустер LIVE» на телеканалі 112 «Україна», саме позивач повинен був надати докази у підтвердження такого поширення.
Проте, матеріали справи не містять доказів у підтвердження поширення спірної інформації саме відповідачами.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
Згідно ч. 5 ст. 64 вказаного закону на вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Позовні вимоги до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «112 Україна» та ТОВ «Савік Шестур Студія» були заявлені 5 серпня 2015р., тобто після закінчення 14 денного терміну, коли за твердженням позивача була поширена спірна інформація, а відтак відповідачі не мали обов'язок зберігати запис передач, які транслювалися 15 та 19 червня 2015р., а суду не надано доказів, що позивач звертався до телерадіоорганізацій за отриманням копій запису телепрограм, у яких була поширена спірна інформація.
Під час судового розгляду відповідачі заперечували проти поширення спірної інформації, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач повинен був надати докази поширення інформації саме відповідачами, до яких заявлені позовні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані матеріали про поширення
інформації через Інтернет ресурси, що суд першої інстанції визнав належними доказами у
- 4 -
підтвердження посилань позивача про поширення інформації відповідачами.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Проте, таких відомостей ні позовна заява, ні матеріали справи не містять, а судом першої інстанції не вирішено питання про притягнення до участі у справі належних відповідачів-власників веб-сайтів, на яких була поширена інформація, яку оспорює позивач.
У підтвердження поширення інформації у ефірі телеканалу «1+1» та телеканалу «112 Україна», позивачем суду були надані диски, на яких здійснені записи з Інтернет ресурсу, що підтвердили представники позивача під час апеляційного розгляду, а саме з веб-сайтів «112.ua» та «TSN.ua». Проте, відповідачі заперечують, що вони є власниками вказаних веб-сайтів, а позивачем не надано доказів у підтвердження цим обставинам.
Крім того, надані суду позивачем диски не містить запис поширення інформації «есть материалы о коррупированной схеме, которая только в течение 2014-2015 годов нанесла ущерб государственному бюджету на более, чем миллиард гривен. В этой схеме задействованы бывший министр ОСОБА_4 и в то время заместитель генерального прокурора ОСОБА_3, который останавливал в октябре 2014 года правоохранительные органы, в частности МВД», а судом першої інстанції не встановлено, коли саме і у який спосіб була поширена дана інформація.
Також судом першої інстанції не було враховано, що поняття телерадіоорганізації надано у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якого це зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення;
Заперечуючи проти позовних вимог, представник ТОВ «Інформаційне агентство «112 України» зазначало, що товариство не є телерадіоорганізацією та не має ліцензії Національної ради України на мовлення, а тому не могло поширити спірну інформацію і не має можливості її спростувати.
Разом з тим, вказані доводи представника відповідача судом першої інстанції перевірені не були, а позивачем не були надані докази у спростування вказаних посилань.
Апеляційним судом представникам позивача була надана можливість спростувати вказані твердження представника ТОВ «Інформаційне агентство «112 Україна» та роз'яснені наслідки ненадання такої інформації відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, однак апеляційному суду не були надані документи, які б підтвердили що зазначене товариство є телерадіокомпанією і має ліцензію на мовлення або є власником телеканалу «112 Україна».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не надані належні докази поширення спірної інформації ОСОБА_1 на телеканалах «1+1» та «112 Україна», і що відповідачі, до яких заявлені позовні вимоги, є належними відповідачами, є правомірними.
Заперечуючи проти позовних вимог, представником ОСОБА_1 зазначалося, що будь-яка інформація у зазначений період поширювалася ОСОБА_1, як головою Служби безпеки України і була ним отримана під час виконання обов'язків голови СБУ.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції і не надав належної оцінки доводам представника відповідача, а застосувавши норму, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе
- 5 -
протилежне, яка була викладена у ч. 3 ст. 277 ЦК України, суд не врахував, що вона виключена із статті 277 ЦК законом № 1170-VII від 27 березня 2014р.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було надано належних доказів у підтвердження поширення спірної інформації ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «Інформаційне агентство «112 Україна», а відтак суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання зазначених відповідачів спростувати спірну інформацію, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112 Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Савік Шустер Студія», Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: