Апеляційний суд міста Києва
20 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100070008828 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Новобіла Новопсковського району Луганської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого
вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2012 року
за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року,
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
Справа № 11-кп/796/1287/2016
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині правової кваліфікації його дій з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України, за якою призначити покарання в межах санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду, які ґрунтуються виключно на показаннях потерпілої ОСОБА_10 , фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на думку обвинуваченого, протокол огляду місця події від 28.11.2015 року доводить лише наявність у нього сумки потерпілої, а не факт відкритого викрадення її майна, докази чого в справі відсутні.
Також вважає, що суд допустив неповноту судового розгляду, не допитавши свідка ОСОБА_11 та осіб, які його затримали, для з'ясування обставин, які можуть мати істотне значення. Вказує ОСОБА_8 і про недопустимість протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2015 року, оскільки слідча дія проведена з порушенням вимог ст.228 КПК України, і особи, які його затримали, показали його потерпілій.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України, за якою призначити його підзахисному покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник не погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, показання якого суд не перевірив і безпідставно не взяв до уваги. Тобто суд першої інстанції формально дослідив докази, не допитав свідків і, фактично, дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, лише на підставі показань потерпілої, яка може його оговорювати, і на момент вчинення злочину перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Захисник стверджує, що вирішальним у даному випадку є спрямованість умислу винної особи і дані про те, чи усвідомлювали потерпіла чи інші особи характер протиправних дій, на чому наголошено у Постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про злочини проти власності” № 10 від 06.11.2009 року. Оскільки його підзахисний вважав, що вчиняє крадіжку, і робить це непомітно для оточуючих, то, на переконання захисту, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Крім того, ОСОБА_8 підлягає не кримінальній, а адміністративній відповідальності за ст.51 КУпАП з огляду на вартість майна, яка згідно з висновком експерта не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян у 2016 році, тобто 137 гривень 80 копійок.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити; доводи захисника ОСОБА_7 , який просив вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 вчинив повторне відкрите викрадення майна ОСОБА_10 за наступних обставин.
27 листопада 2015 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись біля магазину “Продукти”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 43/1, побачив раніше незнайомих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Реалізовуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 і шляхом ривка заволодів її сумкою вартістю 27 гривень 50 копійок, в якій знаходились гроші в сумі 500 гривень, парасолька вартістю 45 гривень, зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 35 гривень, а також трудова книжка, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, паспорт громадянина України, медична книжка та ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 607 гривень 50 копійок.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, показаннями потерпілої ОСОБА_10 доведено, що 27.11.2015 року близько 22 години 30 хвилин, коли вона та ОСОБА_11 знаходились біля магазину “Продукти”, підбіг ОСОБА_8 , вирвав її сумку і втік. Вона підняла галас, два незнайомих чоловіка побігли за грабіжником і через деякий час привели його з викраденим майном. При перевірці вмісту сумочки виявила відсутність грошей в сумі 500 гривень, решту майна та сумочку їй повернуто.
Показання потерпілої суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вона чітко вказала на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила щодо неї грабіж під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками на досудовому розслідуванні (а.с.67-69) та в судовому засіданні.
З обвинуваченим потерпіла раніше знайома не була, і в справі відсутні дані, які б свідчили про її зацікавленість в обмові обвинуваченого. Посилання ж захисника на те, що ОСОБА_10 може оговорювати ОСОБА_8 , носять характер припущень і нічим не доведені.
Пред'явлення особи для впізнання за фотознімками проведено з дотриманням вимог ст.228 КПК України, а тому доводи ОСОБА_8 , який ставить під сумнів допустимість відповідного протоколу, безпідставні. До того ж, сам обвинувачений не заперечував, що після затримання його невідомими чоловіками потерпіла вказала на нього як на особу, яка вчинила грабіж.
Також показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколі огляду місця події від 28.11.2015 року, в ході якого біля магазину “Продукти”, що на вул. Стеценка, 43/1, у ОСОБА_8 , якого було затримано і на якого потерпіла вказала як на особу, яка відкрито викрала її майно, було виявлено та вилучено сумку з особистими речами та документами ОСОБА_10 . За поясненнями ОСОБА_10 , в боковій кишені знаходились гроші в сумі 500 гривень, які на момент огляду відсутні (а.с.70-71);
- висновку товарознавчої експертизи № 241тв від 19.04.2016 року, згідно з яким ринкова вартість наданої на дослідження жіночої сумки станом на 27.11.2015 року могла становити 27 гривень 50 копійок, парасольки - 45 гривень, зарядного пристрою до мобільного телефону - 35 гривень, а загальна вартість майна - 107 гривень 50 копійок (а.с.131-134);
- речовими доказами, якими є особисте майно та документи потерпілої.
Не спростовують висновків суду і показання ОСОБА_8 , відповідно до яких він, проходячи поблизу магазину “Продукти”, побачив бійку між двома раніше незнайомими жінками, серед яких була потерпіла. На відстані 3-5 метри від жінок на землі помітив жіночу сумку, вирішив її підняти та знайти власника, щоб повернути. Піднявши сумку, пішов від цього місця, але невдовзі був затриманий чоловіками, які звинуватили його у викраденні сумки.
Крім того, що показання обвинувачення спростовуються показаннями потерпілої, яка категорично наполягала на тому, що ОСОБА_8 вирвав у неї сумку, колегія суддів звертає увагу на їх невідповідність апеляційним вимогам.
Зокрема, стверджуючи про те, що підняв сумку з метою пошуку її власника та повернення, обвинувачений і захисник просять кваліфікувати дії ОСОБА_8 як крадіжку. Не можна визнати логічними показання обвинуваченого і з огляду на те, що він, побачивши жіночу сумку поблизу двох жінок, нібито пішов розшукувати її власника.
Наведене свідчить не на користь ОСОБА_8 і колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відкинув показання обвинуваченого, розцінивши їх як намагання уникнути відповідальності та справедливого покарання за скоєне.
Вирішуючи питання про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд 04.02.2016 року ухвалив рішення про допит потерпілої, свідків обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідження документів, допит свідків захисту, якщо буде відповідне клопотання, та обвинуваченого.
Судом вживалися передбачені законом заходи для виклику в судове засідання свідків шляхом направлення повісток поштою та передачі їх для вручення свідкам прокурору (а.с.44-46, 49-51, 54-56, 120-128, 146-148). У зв'язку з відсутністю свідків за вказаними ними адресами надавалося доручення органу досудового розслідування встановити їх місце перебування та забезпечити прибуття в судове засідання (а.с.140-141). Однак встановити місцезнаходження свідків і забезпечити їх явку не вдалося, про що свідчать рапорти, пояснення (а.с.108-112), прокурор від них відмовився, проти чого сторона захисту не заперечувала, і суд прийняв таку відмову, що відповідає змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як загальній засаді кримінального провадження, принцип якої втілено у ст.22 КПК України.
А тому доводи в апеляційних скаргах про неповноту судового розгляду, оскільки суд не допитав свідків, колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на показання потерпілої, зміст яких викладено раніше, підстави для зміни правової кваліфікації дії ОСОБА_8 , як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, відсутні.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні грабежу ОСОБА_10 , і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який є судимим, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, і дійшов до правильного висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції відповідної частини статті кримінального закону, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим й вмотивованим, і підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 28 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3