"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/12848/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Юрченко В.П.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Варцаби С.А.
відповідача - Бушкова В.О., Пятковського А.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція)
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016
у справі № 822/6142/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 № 0000672200.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на правомірність застосування до платника штрафу в порядку пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК) за порушення правил застосування пільгового режиму оподаткування, передбаченого для сільськогосподарських товаровиробників.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що штучне збільшення платником у поданих уточнюючих розрахунках залишку від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, не може бути кваліфіковано як застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання у розумінні пункту 123.2 статті 123 ПК.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, покладеними в основу прийняття оскаржуваної постанови, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану незаконно.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Товариство є платником спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено штрафні санкції з ПДВ у розмірі 601 393,75 грн., було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, оформленої актом від 15.10.2015 № 417/22/34515768.
Перевіркою виявлено випадки подання платником уточнюючих розрахунків до податкових декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, липень 2014 року та жовтень 2014 року, якими платником виправлялися помилково задекларовані суми податкового кредиту з ПДВ за операціями з контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю Лампка агро», товариством з обмеженою відповідальністю «Карнел Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноострівське ХПП»); у цих уточнюючих розрахунках платником було завищено значення рядків 21.2 (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду) шляхом невірного перенесення до цих рядків показників рядків 24 відповідних податкових декларації з ПДВ.
Вказані обставини учасниками провадження не заперечуються.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування до платника штрафних санкцій на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК за порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678.
Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
Вирішуючи даний спір, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо податкових наслідків неправильного відображення платником залишків від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду, в уточнюючих розрахунках. Так, за висновком суду першої інстанції, наведена помилка при формуванні Товариством даних податкової звітності призвела до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками відповідного звітного періоду. Як зазначив суд, за жовтень 2013 року, за липень 2014 року та за жовтень 2014 року (тобто за періоди, за які подавалися розглядувані уточнюючі розрахунки) позивач взагалі не декларував суми ПДВ, що мали залишатися у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позивача у справі); відповідні кошти не перераховувалися Товариством на спеціальний рахунок.
Апеляційний суд, у свою чергу, дійшов висновку, що допущені платником помилки з перенесення залишків від'ємного значення ПДВ в уточнюючих розрахунках до декларацій з ПДВ жодним чином не вплинули на суми, які декларувалися позивачем до сплати на спеціальний рахунок в уточнюючих розрахунках.
За правилами пункту 209.2 статті 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 209.3 цієї ж статті ПК якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При застосуванні цих норм до спірних правовідносин слід враховувати, що у випадку, якщо помилково задекларована платником надмірна сума залишків від'ємного значення ПДВ в уточнюючому розрахунку не була врахована Товариством при обчисленні суми ПДВ, яка залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства та використовується за наведеними правилами, то підстави для накладення на платника штрафу в порядку пункту 123.2 статті 123 ПК відсутні.
У разі ж використання Товариством штучно збільшеного залишку від'ємного значення ПДВ при розрахунку суми ПДВ у скороченій податковій декларації такі дії мають кваліфікуватися як застосування податкової пільги не за призначенням, що, відповідно, зумовлює накладення на платника розглядуваного штрафу.
А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було ретельно перевірити порядок декларування платником сум ПДВ у скорочених податкових деклараціях за жовтень 2013 року, липень 2014 року, жовтень 2014 року та прослідкувати динаміку змін задекларованих показників за наслідками подання платником уточнюючих розрахунків до цих декларацій.
Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового дослідження наявних у справі доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків та ухвалення за наслідками цього рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2015 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі № 822/6142/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
В.П. Юрченко