13 липня 2016 року м. Київ К/800/6258/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Недокуса В.І.,
відповідача - Рацина Р.Р.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільоптторг" (далі - Товариство)
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2015
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015
у справі № 819/285/15-а (876/3251/15)
за позовом Товариства
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Інспекція)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2015 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0004872201 та від 20.10.2014 № 0004882201.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015, у позові відмовлено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що рух придбаного активу по задекларованому ланцюгу постачання до кінцевого набувача (позивача у справі) документально не підтверджується, тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції, не породжує будь-яких податкових наслідків.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що факт поставки нафтопродуктів позивачеві у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Талис Плюс (далі - ТОВ «Талис Плюс») підтверджується належними первинними документами, складення яких є притаманним для операцій даного виду; стверджує, що правовідносини попередніх учасників ланцюгової поставки не можуть впливати на порядок відображення у податковому обліку Товариства господарських операцій з його безпосереднім постачальником.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ «Талис Плюс» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.
За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 08.10.2014 № 7974/22-01/37076604 та прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0004872201, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 4 564 571 грн. за основним платежем та на 2 282 285,50 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0004882201 про визначення Товариству суми завищення від'ємного значення ПДВ за червень 2014 року в розмірі 381 158 грн.
Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували виявлені перевіркою обставини про те, що участь ТОВ «Талис Плюс» у поставці нафтопродуктів позивачеві мала штучний характер та фактично полягала лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій між позивачем та постачальником першої ланки, при цьому постачальники другої і третьої ланки також були формально залучені до ланцюгу постачання, що дозволило Товариству одержати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Аналізуючи наведені доводи Інспекції, суди встановили, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки стали взаємовідносини позивача (постачальник) та ТОВ «Талис Плюс» (продавець) за договором поставки нафтопродуктів від 01.06.2014 № 01/06-38П, у рамках виконання якого постачальник зобов'язався передати покупцеві нафтопродукти у кількості та за ціною, вказаними у додаткових угодах до договору, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт».
На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій позивачем подано акт приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, акти звірки розрахунків, сертифікати відповідності, товарно-транспортні накладні. Зазначені документи не були визнані судами належними доказами реальної економічної участі ТОВ «Талис Плюс» у виконанні розглядуваних поставок.
Зокрема, суди встановили, що виробник постачальних нафтопродуктів (публічне акціонерне товариство «Укртатнафта») не фігурує у ланцюгу постачання; постачальником природного газу позивачеві другої і третьої ланки були, відповідно, товариство з обмеженою відповідальністю «ЩЦО «Мастерс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шеф», керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Шеф» засуджено за вчинення злочину, передбаченого статтями 205, 358 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24.11.2014; доказів вчинення ТОВ «Талис Плюс» необхідних дій у процесі виконання спірних операцій (як-от відвантаження товару, його прийняття за кількістю та якістю з дотриманням законодавчо встановлених умов) позивачем не подано; представлені платником докази не дозволяють встановити, які фактично дії вчинялися постачальниками позивача по ланцюгу у ході виконання задекларованих поставок та яким чином вони вплинули на процес реалізації активу.
На підставі цього судами зроблено висновок, що фактична структура поставок нафтопродуктів позивачеві була організована через низку підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин.
Наведені обставини у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що виключають добросовісність податкової вигоди позивача за розглядуваними операціями, та зумовлюють правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційних вимог не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Тернопільоптторг" залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015 у справі № 819/285/15-а (876/3251/15) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько