01 серпня 2016 року м. Київ К/800/20507/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Конюшко К.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року
у справі № 521/5595/16-а
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.
Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
Частиною третьою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
З доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що касатором не подано документа про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ) ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Крім того, згідно з частиною першою та другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ), судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Правильність оформлення платіжного документа і надання доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається на платника судового збору.
Скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат, яке не підлягає задоволенню, оскільки касатором не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про його майновий стан для застосування норми частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з вищенаведеним скаржнику слід усунути вищезазначені недоліки у визначений судом касаційної інстанції строк.
Керуючись статтями 102, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Залишити касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси без руху.
2. Надати скаржнику строк до 15 серпня 2016 року для усунення вказаних недоліків.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.