28 липня 2016 року м. Київ К/800/7512/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е.
Вербицької О. В.
Степашка О.І.
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.
представники позивача Задорожня Л. В., Сердюченко В. В.
представник відповідача Сергієнко Т. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» (далі - ТОВ «Юженергомаш») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ТОВ «Юженергомаш» задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Жовтневому районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юженергомаш» в повному обсязі.
ТОВ «Юженергомаш» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Жовтневому районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Юженергомаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складений акт №25/08-26-22-03/33134410 від 05 червня 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 825566,00 грн., в тому числі по періодам: 2012 рік - 2961,00 грн.; 2013 рік - 822605,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Юженергомаш» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 868720,00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2012 р. - на 2820,00 грн.; грудень 2012 р. - на 432880,00 грн.; березень 2013 р. - на 433020,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі було винесено податкові повідомлення-рішення №00009308262203 від 23 червня 2015 року, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1031957,50 грн., з яких за основним платежем - 825566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206391,50 грн.; №00009408262203 від 23 червня 2015 року, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1085900,50 грн., з яких за основним платежем - 868720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217180,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 листопада 2012 року між ТОВ «Українська компанія «Модус» як постачальником та ТОВ «Юженергомаш» як покупцем укладено договір купівлі-продажу №19/11/1, за умовами якого постачальник поставляє покупцю продукцію, вартість якої, строк та умови поставки визначаються у специфікаціях як невід'ємних частинах договору. Реальність та товарність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Юженергомаш» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.
Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що ТОВ «Юженергомаш» правомірно включено суми за господарськими операціями з ТОВ «Українська компанія «Модус» до податкового обліку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Юженергомаш».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.В. Вербицька
О.І. Степашко