"26" липня 2016 р. м. Київ К/800/20912/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської міської ради, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про скасування рішення,
встановив:
В лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Житомирської міської ради, ОСОБА_5 про скасування рішення Житомирської міської ради № 585 від 09 грудня 2005 року.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, позов залишено без розгляду, оскільки позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2011 року постанову Корольовського районного суду м. Житомир від 10 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Під час нового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив скасувати рішення Житомирської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 806 в частині надання ОСОБА_5 дозволу на реконструкцію житлового будинку з прибудовою нежитлових приміщень та рішення Житомирської міської ради від 22 листопад 2007 року № 886 в частині надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проектів на прибудову житлової кімнати до будинку.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, позов задоволено частково: скасовано рішення Житомирської міської ради № 585 від 09 грудня 2005 року в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0350 га, у власність та в довгострокову оренду терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,0143 га, за адресою: АДРЕСА_1, - для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель. При цьому поновлено строк звернення до суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в позові, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 585 від 09 грудня 2005 року, № 806 від 25 жовтня 2007 року та № 886 від 22 листопад 2007 року.
Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позову в частині. Мотиви судів зводяться до того, що позивач неправильно визначив відповідача, який приймав рішення.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції на день звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (абз. 1 ч. 2 ст. 5 КАС України).
30 липня 2010 року набрав чинності Закон України № 2453-VI від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів", яким внесені зміни в положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку (стаття 100 КАС України в редакції від 07 липня 2010 року).
Отже аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Між тим суди залишили по за увагою строк звернення позивача до суду та наслідки його пропуску відносно рішень: Житомирської міської ради від 25 жовтня 2007 року № 806 в частині надання ОСОБА_5 дозволу на реконструкцію житлового будинку з прибудовою нежитлових приміщень та рішення Житомирської міської ради від 22 листопад 2007 року № 886 в частині надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проектів на прибудову житлової кімнати до будинку, чим допустили порушення норм процесуального права.
У судових рішенням містяться мотиви про поважність пропуску строку звернення до суду лиши щодо рішення Житомирської міської ради № 585 від 09 грудня 2005 року.
Судам першої та апеляційної інстанції слід мати на увазі, що надання оцінки строкам звернення позивача до суду передує вирішенню спору по суті, а відтак мотиви судів, що включають в себе також і оцінку норм матеріального права, неприпустимі.
Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини його поважності.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині скасування рішення Житомирської міської ради № 585 від 09 грудня 2005 року щодо надання ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0350 га, у власність та в довгострокову оренду терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,0143 га, за адресою: АДРЕСА_1, - для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель залишити без змін.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в іншій частині скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: