29 липня 2016 р. К/800/20589/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.
розглянувши матеріали касаційної скарги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 р. у справі № 808/2034/15 за позовом ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинною та скасування вимоги, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 р. № Ф-123/У.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 р., позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 та відповідно до п.3.3. «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 «Для платників, фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми доходи (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб».
Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Судами встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, згідно заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування № 595 (вхід. №1841/с від 18.01.2012), перебувала на 2 групі платників єдиного податку, ставка єдиного податку складала 12% від розміру мінімальної заробітної плати.
Питання щодо втрати права позивача перебувати на спрощеній системі оподаткування розглядалось в рамках адміністративної справи № 808/2278/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі 808/2278/15 від 13.07.2015 податкові повідомлення-рішення були скасовані та визнано незаконним переведення позивача за загальну систему оподаткування. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Зважаючи на те, що в рамках розгляду справи 808/2278/15 судами спростовано висновки контролюючого органу про необхідність переходу позивачем на загальну систему оподаткування починаючи з 01.10.2013, тому і порушень вимог статтей 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 (із змінами та доповненнями) підприємець не допускав, оскільки вказані норми регулюють питання оподаткування доходів від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 р.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Т. Черпіцька