20 липня 2016 року м. Київ К/800/12192/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015
у справі № 809/1092/15 (876/6724/15)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західгазтех" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 0000552201, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 450 944 грн. за основним платежем та 112 736 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позов задоволено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило реальність операцій з придбання підрядних робіт у задекларованого контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергобудтранс» (далі - ТОВ «Спеценергобудтранс») - та свою добросовісність у правовідносинах, що склалися за цими операціями.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неможливість виконання спірним контрагентом підрядних робіт у задекларованих обсягах в силу недостатності у ТОВ «Спеценергобудтранс» матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів та наявності у нього ознак фіктивного суб'єкта господарювання.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань правильності декларування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спеценергобудтранс» за вересень, жовтень 2014 року, оформленої актом від 16.02.2015 № 673/009-15-2201-01/33162102.
Підставою для донарахування Товариству ПДВ слугував висновок Інспекції про незаконне формування платником податкового кредиту з ПДВ на підставі документів, оформлених від імені ТОВ «Спеценергобудтранс» на виконання субпідрядних робіт з ремонту автодороги.
На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що названий контрагент відсутній за місцезнаходженням, не має зареєстрованих транспортних засобів, спеціалізованої техніки та дозволів на експлуатацію машин, механізмів підвищеної небезпеки, необхідного штату працівників; у перевіреному періоді перебував у господарських правовідносинах з підприємствами з ознаками фіктивності; наведене, на думку Інспекції, свідчить, що подані Товариством первинні документи є штучним документообігом для цілей отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені норми ПК свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
Подання платником до податкового органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством для одержання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено неповноту, недостовірність або суперечливість відомостей у цих документах.
Слід враховувати, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.
У справі, що переглядається, суди встановили, що Товариство на підтвердження реальності виконання операцій з придбання субпідрядних робіт у ТОВ «Спеценергобудтранс» платником подано договори субпідряду, договірні ціни, графіки виконання робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, якими засвідчено поставку будівельних матеріалів у рамках виконання розглядуваних операцій, які у сукупності цілком об'єктивно були розцінені судами як належний доказ реальності розглядуваних операцій. Розрахунки за виконані роботи здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства. Також судами встановлено, що придбані роботи були використані позивачем у господарській діяльності при виконанні позивачем своїх договірних зобов'язань перед генпідрядниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та компанією-нерезидентом фірмою Тодоні Коструціоні Дженералі С.П.А.
Доказів на спростування фактів господарської діяльності, засвідчених цими документами, Інспекцією не подано.
Доводи Інспекції про відсутність у ТОВ «Спеценергобудтранс» необхідних матеріально-виробничих і трудових ресурсів для виконання розглядуваних робіт одержали належну правову оцінку в судах попередніх інстанцій, які встановили, що на час виконання спірних операцій виробниче приміщення, транспортні засоби та спеціалізована техніка орендувалися названим постачальником; трудові ресурси залучалися ТОВ «Спеценергобудтранс» на договірних умовах.
Неможливість встановлення податковим органом місцезнаходження ТОВ «Спеценергобудтранс» на момент проведення перевірки не означає, що позивач не перебував раніше з цим контрагентом у правовідносинах.
Втім у будь-якому разі добросовісність платника не може ставитися під сумнів лише через сумнівний характер дій його контрагентів.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про недоведеність Інспекцією фактів зловживання Товариством у сфері оподаткування, що зумовлює незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних приписів, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 809/1092/15 (876/6724/15) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Г.К. Голубєва
В.П. Юрченко