14 липня 2016 року м. Київ К/800/12140/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е.
Сіроша М. В.
Степашка О.І.
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.
представник позивача Ковкін О. В.
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за позовом Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" (далі - ТОВ "Пірана") звернулось до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ м.Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року позовні вимоги ТОВ "Пірана" задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року апеляційну скаргу Східної ОДПІ м.Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Східна ОДПІ м.Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Пірана".
ТОВ "Пірана" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Східної ОДПІ м.Харкова.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Основ'янською ОДПІ м.Харкова було проведено планову виїзну перевірку Українсько-болгарського ТОВ "Пірана" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт №816/20-38-22-01-08/22699101 від 13.10.2015 року.
Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 524220, 00 грн., п. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 411834 грн., пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 1346,85 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 20 листопада 2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №00000442202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 786330, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 524220, 00 грн., за штрафними санкціями - 262110, 00 грн., №00000452202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 721005, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 480670, 00 грн., за штрафними санкціями - 240335, 00 грн., №0001001701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2530,28 грн., в т.ч. за основним платежем - 1346,85 грн., за штрафними санкціями - 1183,43 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з ТОВ "АВС Центр", ТОВ "Астрофлекс", ТОВ "Модум" та ПП "Орим", ТОВ "Південпроменерго". Реальність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи складені у відповідності до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні», тому інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи. Вказані документи були оформлені за участі суб'єктів господарювання, що на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками ПДВ.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагентів, в межах операцій з придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності, а тому податкові повідомлення - рішення від 20.11.2015 року №0000442202, №0000452202 підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001001701, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2530,28 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Підставою вважати, що позивач виступає як податковий агент та має сплатити податок на доходи з фізичних осіб, є відсутність у позивача на момент проведення перевірки копій документів про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_1. та ФО-П ОСОБА_2
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зазначена підстава є необґрунтованою, оскільки податковий орган не просив пояснень з цього приводу у позивача, а позивачем зазначені документи були надані разом із запереченнями на акт перевірки, а отже податкового повідомлення-рішення №0001001701 також підлягає скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Пірана".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
М. В. Сірош
О.І. Степашко