13 липня 2016 року м. Київ К/800/9087/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016
у справі № 804/2590/14
за позовом приватного підприємства "Агропром-2000" (далі - Підприємство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2014 року Підприємство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0005632201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, позов задоволено.
Судові акти із спору мотивовані тим, що Інспекція не довела факту завищення платником показників врожайності сільськогосподарських культур з метою штучного збільшення питомої ваги операцій з реалізації власне вирощеної сільгосппродукції та одержання завдяки цьому статусу сільськогосподарського підприємства. Також, за висновком судів, позивач належним чином підтвердив реальність операцій з придбання мінеральних добрив у спірних контрагентів.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом у процедурі адміністративного оскарження за наявності ініційованого платником судового оскарження первісного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період.
За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 02.09.2013 № 418/49/04-03-22-01-08 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0002782201, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 5 166 695 грн.
Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про протиправне застосування платником правил спеціального режиму оподаткування, передбаченого для сільськогосподарських підприємств, шляхом штучного завищення Товариством обсягів власно вирощених сільськогосподарських культур та обсягів їх продажу. Також відповідачем не визнано право платника на податковий кредит за операціями з придбання мінеральних добрив у товариства з обмеженою відповідальністю «Магеллангруп», приватного підприємства «Вікторія-2007», приватного підприємства «Оптметпромторг», товариства з обмеженою відповідальністю «Імтрейдгруп», товариства з обмеженою відповідальністю ПФК «Столиця», приватного підприємства «Агрохім-Альянс» та у приватного підприємства «Дніпрохім-Інвест» у зв'язку з фіктивністю цих операцій.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0002782201 в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 7500 грн. (у тому числі 6000 грн. за основним платежем та 1500 грн. за штрафними санкціями).
У зв'язку з цим у процедурі адміністративного оскарження Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0005632201, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 5 159 195 грн.
Одночасно платником було ініційовано процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0002782201 шляхом подання 30.09.2013 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позову про скасування цього акта індивідуальної дії. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 у справі № 804/12807/13-а позов Товариства задоволено; податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0002782201 скасовано.
Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.18 цієї ж статті ПК з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Аналізовані законодавчі норми виключають можливість одночасного оскарження платником податкового повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядках. При цьому пріоритетність надається саме судовому порядку оскарження. Тобто у разі звернення платника до вищестоящого органу фіскальної служби зі скаргою на податкове повідомлення-рішення з одночасним поданням позову до суду про оскарження цього ж рішення процедура адміністративного оскарження припиняється.
У справі, що переглядається, скаргу Товариства на податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0002782201 було отримано Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 01.10.2013, тобто після подання платником позову до адміністративного суду про оскарження цього податкового повідомлення-рішення
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Установлені судами обставини даної справи свідчать про відсутність у відповідача повноваження на прийняття оспорюваного за цим позовом податкового повідомлення-рішення в силу припинення процедури адміністративного оскарження, що виключає законність цього акта індивідуальної дії.
Водночас слід зазначити, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору безпідставно вдалися до аналізу обставин, що слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0005632201. Адже заявлені Товариством підстави оскарження цього рішення є тотожними підставам, якими позивач обґрунтовував матеріально-правові вимоги у справі № 804/12807/13-а. Аргументи і доводи Інспекції, покладені в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, одержали правову оцінку в адміністративних судах під час розгляду справи № 804/12807/13-а. Фактично при вирішенні даного спору суди повторно вдалися до оцінки тих самих обставин при дослідженні тих самих правопорушень, що слугували підставою для донарахування того самого грошового зобов'язання з ПДВ.
Втім оскільки наведені процесуальні правопорушення, допущені судами, не вплинули на прийняття ними правильного по суті спору рішення, Вищий адміністративний суд України вважає за можливе залишити оскаржувані судові акти без змін безвідносно до мотивів, якими вони обґрунтовані.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 804/2590/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько