14 липня 2016 року м. Київ К/800/11944/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Сіроша М.В.
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.
представник позивача не з'явився
представник відповідача Муха С. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмакс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Далмакс» (далі - ТОВ «Далмакс») звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року позовні вимоги ТОВ «Далмакс» задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Кіровоградська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Далмакс» в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування ТОВ «Далмакс» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року та лютий 2015 року. За результатами перевірки складено акт №304/11-23-15-04/39453649 від 03 червня 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, п.201.6 статті 201 Податкового кодексу України, з урахуванням частини 1 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в частині завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість (рядок 19) податкової декларації за січень 2015 року у розмірі 74100,00 грн., та в частині завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість (рядок 19) податкової декларації за лютий 2015 року в розмірі 203693,00 грн. та занижено суму податкового зобов'язання за лютий 2015 року на суму 8168509,00 грн.
На підставі акта перевірки Кіровоградської ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення рішення №0000451504 від 07 липня 2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 277793,00 грн. та №0000461504 від 07 липня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12252763,00 грн., в тому числі 8168509,00 грн. за основним платежем та 4084254,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Далмакс» мало господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «Нафтакомпані», ПП «Еталон», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» згідно із договорів поставки нафтопродуктів №НК-0026, №НК-0117, №НК-0181, №НК-0260 та додаткових угод до них укладених між ТОВ «Нафтакомпані» та ТОВ «Далмакс», договору поставки №91/01-15 від 12 січня 2015 року укладеним між ПП «Еталон» та ТОВ «Далмакс», договору зберігання №4490 від 05 січня 2015 року укладеним між ТОВ «Далмакс» (поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) та договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом та додатковими угодами до нього укладеним між ТОВ «Далмакс» та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс». Реальність та товарність зазначених правовідносин підтверджується матеріалами справи.
Крім того судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем, у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, надходження нафтопродуктів від вказаних контрагентів відображено у Книзі руху нафтопродуктів та обліковувалась у журналі обліку надходження нафтопродуктів та змінному звіті автозаправних станцій.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Далмакс» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.
Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, щодо неправомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8168509,00 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 4084254,00 грн., а також зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за січень-лютий 2015 року у сумі 277793,00 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Далмакс».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.В. Сірош