21 липня 2016 року м. Київ К/800/13071/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна» до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна» (далі - ТОВ «Модуль-Україна») звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Модуль-Україна» залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ «Модуль-Україна» подало касаційну скаргу в якій просить скасувати Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Кам'янець-Подільською ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Модуль-Україна» з питання законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року. За результатами перевірки складений акт №998/225/37863825 від 24 травня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 817402,00 грн.
На підставі акта перевірки Кам'янець-Подільською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000362343 від 07 червня 2012 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 817402,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Модуль» виписав та надав ТОВ «Модуль-Україна» за договором купівлі-продажу №12/24 від 05 березня 2012 року 216 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 10259789,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1709964 грн., з яких 167 податкових накладних на загальну суму 4615202,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 769200,31 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем-ПАТ «Модуль», та за договором купівлі-продажу №93 від 20 лютого 2012 року, ПАТ «Модуль» виписав та надав позивачу 18 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 23242753,23 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3873792,20 грн., з яких 8 податкових накладних на загальну суму 289209,21 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 48201,58 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем - ПАТ «Модуль».
Згідно пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень-з 1 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що у ТОВ «Модуль-Україна» відсутні правові підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач сам позбавив себе можливості віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за податковими накладними які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки не скористався правом подання заяви із скаргою разом із податковою декларацією на продавця товарів - ПАТ «Модуль» до контролюючого органу, як це передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Щодо висновків акту перевірки про відсутність реальних операцій з поставок товарів за договорами купівлі-продажу, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 12/24 від 05 березня 2012 року продавець - ПАТ «Модуль» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «Модуль-Україна» товарно-матеріальні цінності, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності.
Згідно пункту 1.5 договору визначено, що базовими умовами поставки є умови поставки EXW-(франко-завод) згідно в правилами «Інкотермс-2000». Пунктом поставки є місцезнаходження продавця.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до акту перевірки на дату укладення договору купівлі-продажу № 12/24 від 05 березня 2012 року та на день поставки товарно-матеріальних цінностей позивач не мав жодних власних чи орендованих приміщень для прийняття та розміщення отриманих товарно-матеріальних цінностей, відповідно у позивача не було можливості здійснити прийняття товарів згідно умов вказаного договору купівлі-продажу. Все майно і приміщення які позивач взяв в оренду у ТОВ ПзП «Едпол» для забезпечення своєї діяльності за договором оренди № 01-02/12 від 01 лютого 2012 року вже через два дні були передані в суборенду ПАТ «Модуль» на підставі договору суборенди №03-02/12 від 03 лютого 2012 року, а отже на дату поставки товарів, а саме 30 березня 2012 року у позивача відсутнє місце зберігання товарно-матеріальних цінностей, відсутні договори на їх зберігання з будь-якими контрагентами, акти прийому-передач товарів сторонами не оформлялись.
Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору суборенди №03-02/12 від 03 лютого 2012 року згідно якого суборендодавець - ТОВ «Модуль-Україна» передає, а суборендар - ПАТ «Модуль» приймає в тимчасове платне користування майно згідно актів приймання-передачі, не може бути доказом виконання договорів купівлі-продажу, оскільки як вказано вище за умовами таких договорів пунктами поставки товарно-матеріальних цінностей є місцезнаходження продавця, а отже у зв'язку із відсутністю у позивача будь-яких основних засобів як у власності так і в оренді, неможливо встановити яким чином позивач отримував закуплений товар, де його розміщував та оприбутковував, а також яким чином використав у своїй господарській діяльності, що в свою чергу свідчить про відсутність реальних поставок товарів. Аналогічна ситуація прослідковується також за договором купівлі-продажу №93 від 20 лютого 2012 року.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0000362343 від 07 червня 2012 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Модуль-Україна».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна» залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.В. Сірош