13 липня 2016 року м. Київ К/800/52806/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Інспекція)
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015
у справі № 814/2232/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКА-НАФТА" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У липні 2014 року Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0000182200.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що подані платником первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій платника із задекларованим постачальником - приватним підприємством «Сапфір і К» (далі - ПП «Сапфір і К»), а тому установлені зустрічною перевіркою обставини щодо провадження названим контрагентом безтоварних господарських операцій з технічними суб'єктами господарювання не можуть впливати на порядок відображення розглядуваних операцій у податковому обліку позивача.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття оскаржуваних рішень, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами не перевірено дійсного руху активів між учасниками спірних операцій та не досліджено факту дотримання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, при придбанні нафтопродуктів у ПП «Сапфір і К».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Сапфір і К» за березень 2013 року.
За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 27.06.2014 № 463/14-20-22-38350446 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 12 322,50 грн. за основним платежем та на 3080,60 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у названого контрагента в силу непідтвердження зустрічною звіркою факту провадження реальної господарської діяльності спірним постачальником.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.
Аналізуючи правовідносини позивача зі спірним контрагентом, суди встановили, що на виконання зобов'язань за договором поставки від 11.03.2013 № 11/03-1 ПП «Сапфір і К» (постачальник) передав у власність Товариства (покупець) дизельне паливо на загальну суму 73935 грн. Виконання цих операцій оформлено складенням видаткової накладної, податкової накладної; оплата товару позивачем у безготівковому порядку підтверджується платіжними дорученнями; транспортування товару в процесі його доставки позивачеві здійснювалося залученим на договірних засадах автоперевізником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з оформленням товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів; якість поставленого товару засвідчена сертифікатом відповідності, паспортом якості товару.
Придбаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності на орендованій АЗС, що підтверджується журналом реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах, журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, змінними звітами АЗС тощо.
Отже, ретельно дослідивши обставини щодо виконання розглядуваних операцій та фактичного переміщення активу у процесі такого виконання, суди цілком об'єктивно визнали право на податковий кредит, на яке претендує позивач за наслідками виконання цих операцій.
За даних обставин матеріали зустрічної перевірки ПП «Сапфір і К», на які посилається Інспекція, ставлячи під сумнів реальність розглядуваних операцій, не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником первинними документами.
Адже самі по собі висновки контролюючих органів, викладені в акті зустрічної перевірки постачальника та не підкріплені належними доказами, щодо недобросовісності постачальника у сфері оподаткування без встановлення зв'язку цього факту із зловживаннями Товариства не можуть бути підставою для визнання необґрунтованою податкової вигоди останнього. Під час перевірки ПП «Сапфір і К» Інспекцією не досліджувалося джерело походження товару, поставленого позивачеві, та не було встановлено обставин щодо руху цього товару по фіктивному ланцюгу постачання.
Також суди цілком об'єктивно відхилили й посилання Інспекції на вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.03.2014 у справі № 490/3697/14-к, за яким директора ПП «Сапфір і К» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Цим вироком встановлено факт придбання ОСОБА_2 ПП «Сапфір і К» без наміру провадити реальну господарську діяльність, а виключно з метою сприяння іншим суб'єктам в одержанні необґрунтованої податкової вигоди у липні 2013 року, тобто поза межами періоду виконання господарських операцій з придбання Товариством нафтопродуктів у названого постачальника (що відбулося у березні 2013 року). На час здійснення спірних поставок в адресу позивача керівником ПП «Сапфір і К» значився ОСОБА_3, підписом якого засвічений від імені ПП «Сапфір і К» договір поставки та інші первинні документи. А відтак подальше використання ОСОБА_2 ПП «Сапфір і К» у нелегальній діяльності у даному разі не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та цим постачальником.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних приписів, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі № 814/2232/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько