Справа № 127/7577/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
28 липня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Томашук А.В.,
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дії неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії,
В квітні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дії неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії.
Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 29.04.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засідання позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 18.03.1998 року та отримує пенсію згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
26.02.2016 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку (60 років) позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки - 2013, 2014, 2015.
Однак, згідно листа відповідача від 23.03.2016 року позивачу повідомлено, що у зв'язку з тим, що йому уже призначена пенсія з 18.03.1998 року на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», його заява про призначення пенсії від 26.02.2016 року є некоректною, оскільки позивачу призначений такий вид пенсії за віком із зниженням пенсійного віку з 18.03.1998 року.
Позивач, не погоджуючись із відмовою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця, у призначенні йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскаржив її до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. в ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Порядок призначення пенсій визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV)
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закон № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 вказаного закону передбачено право особи вибору пенсійних виплат.
Згідно ч.1 вказаної статті, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Тобто, в законодавстві передбачено декілька видів пенсій , які можуть бути призначені особі, а разі наявності права особи на декілька пенсій одночасно їй надано право на вибір однієї із зазначених у ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсій.
Згідно з матеріалами справи, позивачу в 1998 році призначена пенсія на пільгових із зменшення пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, призначена позивачу пенсія відноситься до різновиду пенсії за віком, однак із зменшенням загального віку необхідного для її призначення на 10 років відповідно до 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, позивач фактично звернувся до відповідача за перепризначенням пенсії за віком, яка була йому призначена ще 1998 році, а отже підстави для такого призначення пенсії та визначення її розміру з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2011-2013 роки відсутні.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач неправильно трактує норми матеріального права, у зв'язку з чим помилково вважає, що у відповідача наявний обов'язок призначити йому пенсію за віком.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки пенсія за віком позивачу вже була призначена, а також те, що право на інший вид пенсії у нього відсутнє, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2016 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.