27 липня 2016 р.Справа № 638/9483/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 638/9483/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
07.06.2016р. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд :
- визнати дії ГУПФУ в Харківській області щодо обчислення та виплати розміру пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 з наступними змінами за період з 01.12.2014 року по 16.09.2015 року - протиправними та такими, що порушують права позивача як людини, передбачені Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- зобов'язати ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 з наступними змінами відповідно до довідки Харківського обласного військового комісаріату про додаткові види грошового забезпечення від 16.09.2016 р. № 476/ВФЗ з 01.12.2014 р. по 16.09.2015 р.;
- зобов'язати ГУПФУ в Харківській області подати протягом 10 днів з дня набрання постановою суду законної сили звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2016 р. по справі № 638/9483/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними та про перерахунок пенсії за період з 01.12.2014р. по 16.09.2015р. залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2016 р. по справі № 638/9483/16-а, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач з посиланням на ч.3 ст.99 КАС України стверджує, що при обчисленні строку звернення до суду з даним позовом слід застосовувати частину 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за змістом якої перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців або встановленням нового виду грошового забезпечення, який не було проведено з вини органів Пенсійного фонду, здійснюється з дати виникнення права на перерахунок пенсії та без обмеження будь-яким строком. З огляду на викладене, вважає, що позивачем не пропущено строку звернення до суду з даним позовом, а відтак, висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та передчасним.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення без розгляду позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України, при цьому позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування причини пропущення строку на звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2015 року по справі № 638/20014/15-а було частково задоволено позов ОСОБА_1, а саме зобов'язано ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 17.09.2015 року з вказанням сума грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161 в розмірах, вказаних у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 16.09.2015 року за № 476/ВСЗ, здійснити виплату сум перерахунку, починаючи з 17.09.2015 року (а.с.20-24).
Вказана постанова суду набула законної сили у вищезазначеній частині як така, що залишена в цій частині без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р. (а.с.12-19).
Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено, що позивач має право на отримання пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161 в розмірах, вказаних у довідці військкомісаріату від 16.09.2015 року, саме з 17.09.2015 року.
07.06.2016 року позивач знову звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області здійснити йому перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року за період, що передував розглянутому судом - з 01.12.2014 року по 16.09.2015 року.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення» від 15.07.2015 р. № 614-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, з наступних підстав.
Відповідно до вказаної норми перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Враховуючи, що право на вищевказаний перерахунок пенсії у позивача виникло з 17.09.2015 року, перерахунок пенсії без обмеження строком слід проводити після цієї дати, однак цей період вже охоплено судовими рішеннями.
Крім того, в період (з 01.12.2014 року по 16.09.2015 року), за який позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії, вказана норма не діяла, а відтак, з урахуванням дати виникнення права позивача (17.09.2015р.) застосування її до спірних відносин є безпідставним.
Отже, до правовідносин з приводу нарахування та виплати позивачеві пенсії з урахуванням змін до грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 за період з 01.12.2014 року 16.09.2015 року, застосовується шестимісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ст.99 КАС України.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.12.2014 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (07.06.2016 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом (07.12.2015 р.), період, за який позивач просить суд захистити його права (з 01.12.2014 р. по 16.09.2015 р.), колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Згідно зі ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, позивач не навів суду першої інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили ОСОБА_1 звернутися до Дзержинського районного суду м. Харкова раніше, ніж 07.06.2016 року.
Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі.
Згідно з положеннями ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
У відповідності до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.100 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 638/9483/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.08.2016 р.