01 серпня 2016 р. Справа № 876/2809/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Іщук Л.П., Клюби В.В.,
за участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» 07.08.2013 року звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року №0007881502/291/15-02/03344326/875 та №0007891502/290/15-02/03344326/874.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.07.2013 року державним податковим інспектором ВА ПДВ та АП УОЮО Стегурою М.М. ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено перевірку дотримання строків сплати (перерахування) податків КП «Водоканал м. Ужгорода» код ЄДРПОУ 03344326 по сплаті податку на додану вартість за період рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №23 від 29.03.2013 року, податкового повідомлення-рішення №0000212341 від 21.01.2013 року, за результатами якої складено Акт №274/15-02 від 15.07.2013 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки». Перевіркою встановлено порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме порушено строки сплати (перерахування) ПДВ за період рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №23 від 29.03.2013 року, податкового повідомлення-рішення №0000212341 від 21.01.2013 року. На підставі даного Акту відповідачем було прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року №0007881502/291/15-02/03344326/875 та №0007891502/290/15-02/03344326/874, які містять вимогу сплатити суми штрафних санкцій відповідно 24939,64 грн. та 2211,36 грн.
КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» в судовому порядку оскаржило дії ДПІ в м. Ужгороді щодо проведення вищевказаної перевірки 15 липня 2013 року та оскаржило наказ Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 04.07.2013 року №44 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання». Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі №807/2585/13-а було відмовлено в задоволенні позову. 29.09.2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/12722/14 було скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі №807/2585/13-а та задоволено наступні позовні вимоги:
- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню 15.07.2013 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо дотримання строків сплати (перерахування) ПДВ;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Ужгороді від 04.07.2013 року №44 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, що стало підставою для висновків про неправомірність прийняття податковим органом наказу, на підставі якого її було проведено, та наявності підстав для його скасування, а також визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню такої перевірки. Таким чином, відсутні правові наслідки вказаної податкової перевірки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що має місце неправомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із визнанням протиправним наказу на проведення перевірки, за результатами якої були винесені ці податкові повідомлення-рішення.
Дана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 07.04.2014 року у справі № К/800/37822/13, від 15.06.2015 року у справі № К/800/53198/13, від 28.10.2014 року по справі №К/800/36379/14 та ухвалі від 10.11.2015 року по справі №К/800/19897/15, а правовий висновок з цього питання сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Судовими рішеннями, що набули законної сили, встановлено ряд обставин щодо порушень при веденні облікової картки платника ПДВ, які призвели до завищення розміру податкового боргу, штучної затримки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань та завищеного нарахування штрафних санкцій, що відобразилось і на періоді, який охоплювався перевіркою 15 липня 2013 року. Внаслідок цього оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року прийняті на підставі даних облікової картки платника ПДВ, яка містить недостовірні дані.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі №876/6114/14 (номер справи в першій інстанції 807/242/14) встановлені обставини щодо порушень при веденні облікової картки платника ПДВ, які призвели до штучної затримки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань та завищеного нарахування штрафних санкцій. Це, зокрема, обставини щодо неправомірного зарахування відповідачем в рахунок сплати податкового зобов'язання за квітень 2011 року 442728,00 грн. всупереч вимогам ст.87 Податкового кодексу України при тому, що реальна узгоджена сума податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків від 31.05.2011р. та 03.06.2011р.) складає 288238,00 грн. Таким чином 154490 грн. сплачених підприємством коштів зараховані в рахунок сплати неіснуючого податкового зобов'язання, хоча вони мали бути зараховані в рахунок наступних за календарними строками виникнення узгоджених податкових зобов'язань. Внаслідок цього завищеними є строки затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за всі послідуючі періоди, включаючи періоди, своєчасність сплати яких перевірялась 15.07.2013 року. По цій причині оскаржувані рішення мають містити менші суми нарахованих штрафних санкцій і є протиправними.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі №876/6114/14 (номер справи в першій інстанції 807/242/14) та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі №876/661/15 (номер справи в першій інстанції 2а-0770/543/11) встановлено наступне. 22 травня 2013 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №13990/12/9104 було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді №0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20.04.2006 року, №0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23.06.2006 року, №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% на загальну суму 430630,12 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ. Дані штрафні санкції стали узгодженим податковим зобов'язанням після ухвалення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі №7/369-2006, яка в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 року по справі №К-7796/07, а справа була передана на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Дана сума була сплачена підприємством 10 липня 2008 року в ході виконання постанови КМУ №440 відповідно до платіжного доручення №52 від 10.07.2008 року. В подальшому ці штрафні санкції так і не стали узгодженим податковим зобов'язанням відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року у справі №13990/12/9104 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року по справі №К/800/31470/13. Однак відповідач не вніс зміни до облікової картки платника ПДВ позивача датою прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України по справі №7-396/2006 від 27 жовтня 2009 року, тобто не виключив дану суму з нарахування, а здійснену оплату не зарахував в наступні узгоджені податкові зобов'язання у відповідності до календарних строків їх виникнення..
Внаслідок цього завищеними є сума податкового боргу та строки затримки сплати усіх послідуючих узгоджених податкових зобов'язань, в тому числі і тих, своєчасність сплати яких перевірялась під час перевірки 15 липня 2013 року, за наслідками якої прийняті оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року. Таким чином, суд вважає, що внаслідок цієї обставини, податкові зобов'язання у сумі 430630,12 грн., в тому числі і ті, своєчасність сплати яких перевірялась 15 липня 2013 року, є своєчасно сплаченими.
Також постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі №876/6114/14 (номер справи в першій інстанції 807/242/14) встановлені обставини щодо порушень, вчинених відповідачем в періоді з вересня по грудень 2012 року при веденні облікової картки платника ПДВ, які призвели до завищення розміру податкового боргу, штучної затримки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань та завищеного нарахування штрафних санкцій.
За рахунок нарахування 1 та 5 вересня 2012 року штрафної санкції у сумі 87767,04 грн. на неузгоджене податкове зобов'язання згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 року відповідач протиправно нарахував позивачу пеню за період з 02.09.2012 року до 14.09.2012 року на загальну суму 237,40 грн., яку 28 вересня 2012 року було погашено за рахунок коштів, сплачених підприємством, хоча мало бути виключено з обліку, а кошти, зараховані в сплату цієї пені мали бути зараховані в погашення наступного узгодженого податкового зобов'язання.
За рахунок використання дати кінця періоду нарахування пені 23.01.2013 року по платежу, здійсненому 14.09.2012 року, відповідач, всупереч вимогам підпункту 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України, на 131 день завищив період нарахування пені, нарахувавши зайві суми пені, які в подальшому були погашені платежами підприємства, здійсненими в період до закінчення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року.
Із загального платежу в сумі 3468300 грн., здійсненого 14.09.2012 року, сума 675,60 грн. не відображена в обліковій картці ні в погашення недоїмки, ні в погашення пені.
20.11.2012 року відповідачем в порушення вимог статті 87 ПКУ зараховано від'ємне значення у сумі 250502 грн. у погашення податкового боргу з ПДВ згідно декларації №9073342477 від 20.11.2012 року, з яких 502,12 грн. було зараховано в погашення пені в повному обсязі всупереч вимогам пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України про розподіл здійсненого платежу між пенею і основним боргом, внаслідок чого штучно затримано щонайменше на 8 днів погашення залишку несплаченої суми ПДВ за вересень 2012 року.
28.11.2012 року зараховано платіж у сумі 26178,86 грн., за рахунок якого повністю погашено заборгованість по пені у сумі 1229,51 грн. та тільки частково недоїмку у сумі 24949,35 грн. всупереч вимогам підпункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України про розподіл здійсненого платежу між пенею і основним боргом.
21.12.2012 року відповідач безпідставно нарахував 41806,91 грн. пені на підставі невизначених документів без зазначення періоду нарахування пені, неправомірно збільшивши заборгованість підприємства перед бюджетом на відповідну суму.
Суд також дає належну оцінку тій обставині, що документ, яким встановлено податкові зобов'язання, своєчасність сплати яких перевірялась відповідачем 15.07.2013 року, а саме - рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №23 від 29.03.2013 року не вважається належним і достовірним доказом, оскільки надана відповідачем копія договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) від 29 березня 2013 року №23, і він укладений на підставі іншого рішення суб'єкта владних повноважень (рішення №19 від 29.03.2013 року) та іншим суб'єктом владних повноважень, а саме ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, а не ОДПС України на що вказує позивач і не спростовує апелянт.
Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 року №0007881502/291/15-02/03344326/875 та №0007891502/290/15-02/03344326/874 слід задовольнити.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року у справі № 807/2772/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді Л.П. Іщук
В.В. Клюба
Повний текст ухвали виготовлено 02.08.2016 року