Справа: № 826/27776/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
02 серпня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. щодо невключення ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» А.М. Савельєвої про нікчемність трансакції ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на поточний рахунок ОСОБА_3 відкритий на підставі договору від 30 січня 2015 року №1588/П-980 коштів в сумі 200000,00 грн., зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєву А.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал Банк» внесеним на поточний рахунок відкритий на підставі договору від 30 січня 2015 року №1588/П-980.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Під час апеляційного розгляду справи від представника апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України та винесення рішення.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Верховним Судом України внесено подання до Конституційного Суду України щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», застосування відповідачем положень якого є підставою для даного спору
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає необхідним його задовольнити, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 10 лютого 2016 року Конституційним Судом України відкрито провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.
Статтею 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, заявляти клопотання і відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В силу п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
Згідно ч.2 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
В силу вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною 3 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
Відповідно до ст.69 вказаного Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.
Частиною 6 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 (про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у випадку визнання неконституційними норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Разом з тим, визнання неконституційними норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відповідності їх Конституції України може призвести до порушення його логічної структури, зумовити появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого рішення.
Отже, за результатами розгляду подання щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із предметом даного спору, в залежності від рішення Конституційного Суду України може змінитися. Вказане підтверджує висновок про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що невизначеність у питанні про те, чи відповідають положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції України, зокрема, щодо конституційності наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, та необхідність забезпечення конституційних прав і свобод позивача унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України, що є підставою для зупинення провадження в адміністративній справі відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України.
З огляду на викладене, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, для недопущення порушення прав сторін у справі, враховуючи обґрунтованість клопотання представника відповідача про зупинення провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Савельєвої А.М. та зупинення провадження у справі до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.
Керуючись ст.ст.156, 160, 195, 196, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України та винесення рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 03 серпня 2016 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук