Справа: № 825/824/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
01 серпня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Грибан І.О., Кучми А.Ю., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування Рішення, -
У зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а Постанову суду першої інстанції - змінити з наступних підстав.
Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.21), ОСОБА_2 з 24.07.2006 зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради як фізичну особу-підприємця та відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.22), вона є платником єдиного внеску з 01.01.2012.
22.03.2016 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Відповідачем прийнято Рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №587/13-03-20, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.7).
Зазначеним Рішенням до ФОП ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 502,14 грн. (за період з 21.01.2014 по 06.11.2015) та 1257,05 грн. (за період з 21.01.2015 по 01.02.2016), нараховано пеню в сумі 3428,15 грн. Загальна сума заборгованості склала 5187,34 грн.
Позивач скористалася правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 15.04.2016 №39/ФОП/25-01-10-04-15 (а.с. 18-20) скаргу залишено без задоволення, а Рішення ДПІ у м. Чернігові без змін.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Згідно із абзацом третім ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем сплачувались єдині соціальні внески своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується квитанціями: від 18.10.2013 року №6906.497.1 на суму 1194,03 грн., від 20.01.2014 року №6788.79.3 на суму 1218,67 грн., від 17.04.2014 року №6906.363.1 на суму 1267,95 грн., від 16.07.2014 року №6906.298.1 на суму 1267,95 грн., від 17.10.2014 року №6906.431.1 на суму 1267,95 грн.; платіжним дорученням від 19.01.2015 року №Р24А144014210492041 на суму 1267,95 грн. та квитанціями від 20.04.2015 року №0.0.376313582.1 на суму 1267,95 грн., від 20.07.2015 року №0.0.412506240.1 на суму 1267,95 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 11-15), однак, платежи помилково перераховано платником податків на невідповідний код (субрахунок) розрахункового рахунку контролюючого органу, а саме: на 71020000 - єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців.
Процедуру, в тому числі, і повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування урегульовано чинним на момент сплати Позивачем єдиних соціальних внесків Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450, зареєстрованим Міністерством юстиції України 17 вересня 2013 р. за № 1601/24133 (надалі - Порядок № 450).
Так, відповідно до п. 4 Порядку № 450, повернення коштів здійснюється у випадках помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів.
За правилами п. 5 Порядку № 450, повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів, яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. У заяві обов'язково зазначаються: найменування платника (суб'єкта господарювання); код ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті); місцезнаходження та номер контактного телефону; причини повернення коштів; сума коштів, що підлягає поверненню; напрям перерахування коштів із зазначенням реквізитів рахунка одержувача коштів. До заяви платник обов'язково додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), який підтверджує сплату коштів на рахунок відповідного органу доходів і зборів.
Як правильно встановлено першої інстанції, після виявлення помилки, Позивач 28.10.2015 року звернулась до Відповідача із Заявою № 20 (отримано Відповідачем 28.10.2015 року) про зарахування грошових коштів, що були нею сплачені за період з 18.10.2013 року по 21.07.2015 року за вірними реквізитами, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 10).
Також, Позивачем було невчасно сплачено єдиний внесок за III та IV квартал 2015 року, однак, під час здійснення сплати обов'язкового платежу, нарахування було здійснено з врахуванням вимог ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI (самостійно нараховано пеню), що підтверджується квитанціями від 03.11.2015 року №0.0.456428338.1 на суму 1598,75 грн. та від 01.02.2016 року №0.0.499060149.1 на суму 1740,13 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 16, 17).
Згідно з вимогами п. 9 Порядку № 450, помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.
Як вбачається з Витягу з облікової картки платника податку, помилково сплачені кошти зараховано на належний субрахунок (КОР 71040000) 06.11.2015 року в сумі 4628,26 грн. та 16.11.2015 року в сумі 4148,11 грн., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 50-56).
Відповідно до п.п. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть - п.п. 47.1.2. - фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.
Отже, законодавцем визначені правопорушення, за вчинення яких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Разом з тим, невірне зазначення платником коду рахунку бюджету не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений Законом строк.
Також, оскільки сплачені Позивачем суми зараховано на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Законом №2464-VI строк, а відтак і для застосування на підставі ст. 25 вищевказаного Закону до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15.
За таких обставин, оскільки помилкове перерахування Позивачем коштів на неналежний код бюджетного класифікатора не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та нею самостійно донараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до неї штрафу і пені є неправомірним.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване Рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 587/13-03-20 від 22.03.2016 підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проте, Відповідно до частини другої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування оскарженого Позивачем Рішення Відповідача, а відповідно до п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів Позивача за межі позовних вимог та визнання оскарженого Позивачем Рішенння Відповідача протиправним і його скасування.
Судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим, Постанова суду першої інстанції в її резолютивній частині змінюється.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково, Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року в її резолютивній частині змінити, замінити в її другому абзаці фразу «скасувати рішення» на «Визнати протиправним і скасувати Рішення».
В іншій частині Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Грибан І.О.
Кучма А.Ю.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Грибан І.О.
Кучма А.Ю.